"Давня весна": аналіз вірша Лесі Українки
27 січня 2025 р.•
Ліричний вірш "Давня весна" Лесі Українки, написаний в 1894 році, належить до пейзажної та інтимної лірики та є одним із найвідоміших творів автора. Твір має автобіографічне підґрунтя — пов'язаний із хворобою поетки. Вірш розкриває відтворення спогадів про прихід (давньої) весни, добродійний її вплив на хворобливий стан ліричної героїні.
Паспорт твору
Автор: Леся Українка
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: пейзажна, інтимна
Напрям (течія): модернізм, неоромантизм
Рік написання: 1894
Віршовий розмір: ямб (здебільшого чотиристопний, хоча трапляється ще три- та п'ятистопний)
Римування: перехресне (АБАБ)
Строфа: вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній; вид строфи: чотиривірш (катрен)
Тема та ідея
Тема: відтворення спогадів про прихід (давньої) весни, добродійний її вплив на хворобливий стан ліричної героїні.
Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою недугу.
Основна думка: "Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала" — вміння бачити красу природи, радіти природі, попри негаразди.
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви краси весняної природи, самотності і душевної розради, гармонійної єдності людини та природи, що утверджує оптимізм, вміння бути вдячним за теплі моменти в житті.
Композиція і сюжет
За змістом вірш можна умовно поділити на:
Експозицію: "була весна...".
Зав'язку: буяння весняної природи та самотність хворої дівчини.
Кульмінацію: заглянула "у вікно до мене" весняна краса — радість ліричної героїні з приводу того, що її "не забула" весна.
Розв'язку: "моя душа ніколи не забуде того дарунку" — вдячність чудовій порі за розраду.
Художньо-стильові особливості
Вірш вирізняється глибокою ліричністю. Взаємний зв'язок природи і людських почуттів створює атмосферу співпереживання. Емоційна контрастність як головний принцип виразності. Персоніфікація природи, яка є не лише фоном, а й активним учасником подій.
Художні засоби та стилістичні фігури
Епітети: "весна весела, щедра, мила", "летіла хутко", "співучії пташки", "зелений шум", "веселая луна", "весна ясна", "радісна весна", "білесенькі квітки", "тісна хатина", "весняна воля", "любий гай".
Метафора: "весна…промінням грала".
Уособлення: "весна…сипала квітки,…летіла хутко", "усе загомоніло — зелений шум, веселая луна", "весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула", "весна … не забула", "заглянули… гілки", "замиготіло листячко", "вітер … заспівав", "прилинули пісні", "гай свій відгук з ним прислав", "душа… не забуде", "весна дала, … за вікном цвіла".
Порівняння: "летіла хутко, мов стокрила".
Гіпербола: "Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла".
Антитеза: "Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора и самотна", "Дарунки всім несе / Для мене тільки дару не придбала" — створює напругу, яка розв'язується в кінці, коли природа дарує героїні підтримку; "Мене забула радісна весна / Ні, не забула!", "Весни такої не було й не буде, Як та була".
Зменшено-пестливі слова: листячко, білесенькі.
Образна система
Лірична героїня — тотожна самій поетесі, яка, страждаючи від невиліковної хвороби, знаходить втіху в чарівності навколишнього світу.
Весна — символізує пробудження й молодість. Вона дарує свою красу та силу всім, але особливо тим, хто потребує цього найбільше.
Дарунки — приємні почуття, сподівання.
Коментарі