«Декамерон»: головні герої збірки новел Джованні Боккаччо

Пампінея - найстарша серед жінок, природжений лідер. Вона ініціює втечу зі спустошеної містом Флоренції та пропонує правила щоденної діяльності. Її новели відображають практичну мудрість та розуміння людської природи.

Ф'ямметта - муза автора, втілення куртуазної любові та витонченості. Її історії відрізняються вишуканістю, часто містять несподівані моральні уроки та легкий меланхолійний відтінок, що відображає досвід втраченого кохання.

Філомена - втілення раціональності та освіченості. Її новели часто базуються на античних сюжетах та логічних загадках, демонструючи любов до філософії та справедливості.

Емілія - символ краси та легкості. Її оповіді схожі на театральні сцени, де важливі костюми, музика, витончений танець настроїв та естетика зображення.

Лауретта - персонаж з поетичним світосприйняттям. Її цікавлять митці, пастухи, співці, а музика в її історіях майже завжди врівноважує пристрасть та емоції.

Неїфіла - втілення лагідності та емпатії. Вона обирає сюжети про доброзичливість, взаємну підтримку та гуманність, демонструючи силу ніжності у жорстокому світі.

Еліза - наймолодша та найгостріша на язик. Її саркастичні байки викривають лицемірство та глупоту, а сміх стає для неї способом протистояти хаосу та абсурду світу.

Панфіл - природжений модератор, символ розважливості та відповідальності. Йому довіряють найсерйозніші дні оповідання, коли потрібно говорити про честь, обов'язок та моральні принципи.

Філострат - меланхолійний та чутливий кавалер, що легко співчуває героям своїх історій. Його новели часто показують темний бік пристрасті, швидкоплинність щастя та трагедію нещасливого кохання.

Діоней - карнавальна фігура, що має особливий статус: розповідає останнім та може відхилятися від теми дня. Його веселий гумор врівноважує повчальність інших оповідачів, додаючи до збірки елемент свободи та імпровізації.

Десятеро домовляються про чіткий розклад: щодня один з них стає «королем» або «королевою», що визначає тему історій дня. Музика, танець, садові прогулянки та спільні трапези допомагають підтримувати гармонію та не піддаватися паніці перед чумою.

Ці персонажі символізують різні аспекти ренесансного світогляду: від духовності та раціональності до гедонізму та вільного гумору. Разом вони демонструють, що культура може стати притулком навіть у найскладніші часи, а слово та творчість здатні перемогти смерть.