«Дідова дочка й бабина дочка» — українська народна казка читати
31 жовтня 2025 р.•
«Дідова дочка й бабина дочка» — українська народна казка з повчальним характером. Вона вчить тому, що треба бути добрими та чуйними, допомагати тим, хто потребує допомоги, бо це колись стане у пригоді, не лінькувати. Казка показує, що добро завжди винагороджується, а зло карається.
Казка «Дідова дочка й бабина дочка» — читати повністю
Був собі дід та баба і мали собі дочку. Ото чи довго пожила баба, чи ні, та й здумала вмерти; а як умирала, то своєму чоловікові казала:
— Як я умру, чоловіче, а ти будеш женитися, то гляди — не бери тої удови, що біля нас живе з дочкою, бо вона тобі буде жінкою, а нашій дитині не буде матір'ю!
— Добре, — відказав чоловік, — не буду брати не то її, а й ніякої, і женитися не буду.
От заховав дід бабу і похорон відправив та й живе собі сам. А трохи згодом ішов раз селом та й зайшов до тієї удови, що жінка не веліла її брати. То чоловік казав: не буду женитися ні з якою, а то й забув, що казав, і забіг, побалакав і удову до себе просив. Тоді вдова з великих радощів сказала:
— Я вже давно цього ждала!
От усю худобу забрала і до діда жити з дочкою помандрувала.
Життя з мачухою:
Ото живуть усі вкупі — дідова дочка й бабина. Дуже баба не любила дідової дочки: сказано, як мачуха, — усе гризе голову, та й діти між собою часто сваряться, надто бабина дочка; звичайно, як зведенята — у них ніколи ласки нема.
Оце, було, як підуть на досвітки, то дідова дочка пряде, а бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться; і не раз так бувало, що, гарцюючи, і мички попалить. А йдуть додому вранці та дійдуть до перелазу — ото й каже бабина дочка до дідової дочки:
— Дай, — каже, — мені починки, сестрице, я подержу, поки ти перелізеш.
— Добре, — каже, — сестрице, на!
От поки дідова дочка перелазить, а бабина дочка, узявши починки, побіжить додому й матері набреше, що дідова дочка з хлопцями цілу ніч гулялась і мички попалила.
— А я пряла й додому поспішала. Бачте, мамочко, яка вона ледача!
От дідова дочка прийде додому, то мачуха й почне її бити і дідові виказувати:
— Твоя дитина ледащо — не хоче робити, а ти не хочеш учити!
Рішення дід��:
Ото як докучила баба своїми речами дідові, аж до живих печінок допекла, бо щодня одно товкла: «Веди та й годі!» Нічого було робити дідові: треба вести, хоч і жалко.
От зібрались і пішли, і зайшли у великий ліс. Ото дочка дідові й каже:
— Заверніться, тату, додому, я й сама піду, десь найду собі службу.
— Добре,— каже дід.
Попрощався і завернувсь, а дівчина пішла собі.
Дідова дочка в лісі — доброта винагороджується:
Ото йде та йде дуже великим лісом, коли стоїть яблунька, така зарощена бур'яном, що й не видко, та й каже:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене — я тобі у великій пригоді стану!
От дідова дочка закотила рукави, обполола, обханючила і пісочком обсипала; яблунька подякувала, дівчина пішла далі.
Ото схотілось їй пити. Вона зайшла до криниці, а криничка їй говорить:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене — я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина обчистила, обханючила і пісочком обсипала; криничка їй подякувала, вона пішла далі.
Коли біжить така погана собака та й каже:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене — я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина заходилась, обчистила, обханючила, собака сказала: «Спасибі, дівонько!» Вона пішла далі.
Коли стоїть піч, і така облупана, а біля неї глина лежить. Ото й каже піч:
— Дівонько-голубонько, обчисть, мене, обмаж мене — я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина замісила глину, полізла у піч, обчистила, обмазала; піч їй подякувала, дівчина пішла далі.
Служба у чарівної жінки:
Ото йде та йде, зустрічає її жінка та й каже:
— Помагайбі тобі, дівчино!
Дівчина відказала їй:
— Доброго здоров'я!
— Куди ти йдеш, дівчино? — спиталась жінка.
А дівчина й каже:
— Іду, тіточко, щоб де найняться.
— Наймись у мене,— сказала жінка.
У жінки дівчина цілий рік кормила гадюк, ящірок, жаб і всяких звірів. Виконувала роботу добре й слухняно.
Нагорода:
А як кінчився рік, хазяйка дала дівчині повнісіньку скриню всякого добра, коня й віз. На дорозі додому:
- Піч дала пирогів
- Собака принесла намисто товсте та гарне
- Криничка дала золоте барильце вина та кухлик
- Яблунька дала срібні та золоті яблучка
Приїхала дідова дочка додому з повним возом добра!
Бабина дочка в лісі — лінощі караються:
Баба позаздрила й змусила діда вести її дочку тим же шляхом. Але бабина дочка:
- Не захотіла чистити яблуньку — «буду руки каляти»
- Не захотіла чистити криничку — «лиха година розносила вас»
- Не захотіла мазати піч — «нехай лиха година маже»
- Не захотіла чистити собаку — «така погана»
У тієї ж жінки вона наймалася. Але замість тепленької їжі для звірів наварила окропу — і всі гадюки, жаби та звірі попеклися.
Покарання:
Хазяйка дала їй:
- Шолудивого коня
- Поламаний віз
- Скриню з печеними гадюками
На дорозі додому:
- Криничка не дала води
- Яблунька не дала яблук
- Собака не дала намиста
Приїхала додому з скринею гадюк! Баба сказала:
— Мабуть, твоя така доля, що куди не підеш, то золоті верби ростуть! Сиди лучче дома та не рипайся!
Фінал:
Дідова дочка пішла заміж, а бабина й досі дівує та гордує.
Мораль казки
Чого вчить казка:
- Будь добрим і працьовитим — дідова дочка допомагала всім
- Допомагай тим, хто просить — яблунька, криничка, піч, собака потім віддячили
- Не лінуйся — бабина дочка ледарювала і була покарана
- Не будь грубим — бабина дочка лаяла всіх
- Добро повертається — дідова дочка отримала багатство
- Зло карається — бабина дочка отримала гадюк
Символіка:
- Яблунька, криничка, піч, собака — це випробування
- Чарівна жінка — доля, що нагороджує чи карає
- Гадюки, жаби, звірі — ті, кому потрібна допомога
Коментарі