«Дивак» Г. Тютюнник: короткий зміст, переказ оповідання
31 жовтня 2025 р.•
«Дивак» Григора Тютюнника — трогательна історія про маленького хлопчика Олеся, який любив природу більше за шкільні уроки, жалів тварин і малював не те, що задавали, а те, що бачило його серце. Дорослі називали його диваком, але саме ці «дивні» діти бачать світ по-справжньому.
«Дивак» — короткий зміст (переказ)
Зима. Дорога до школи:
На початку зими Олесь міг ходити до школи двома стежками: одна бором, друга — річкою. Через річку було швидше, але мати забороняла ходити по льоду, бо він тоненький.
Олесь — маленький хлопчик:
Олесь був ще малим, головою ледь до клямки (пристрій, яким піднімають защіпку на дверях) діставав. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, та дивилися так широко, немов одразу хотіли збагнути увесь світ.
Любов до зими:
Олесь любив зиму, любив робити перші сліди в заметах, малювати на снігу. У такі моменти він забував про все.
У борі:
Того дня він йшов бором у школу. Навкруги було тихо й затишно. Олесь чув, як стукає дятел по стовбуру дерева. Дятел, почувши його наближення, замовк і полетів. Олесь дістав шишку з дупла, але повернув назад — не хотів обкрадати дятла.
Помираюча сосна:
Олесь притулився вухом до дерева. Він чув, як внизу під підошвами в нього ворушилось коріння — помирала сосна. Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.
Біля школи — сварка:
Здалеку побачив міст. Біля школи гасає ватага школярів, вони «гнуть подушки» — катаються на молодому льоду. Запропонували Олесю приєднатися. Він відмовився: «Не хочу псувати лід». Федько Тойкало вдарив його в скроню. Під оком у Олеся вискочила ґуля.
Щука і пліточка
Хлопчик ліг долілиць, притиснув скроню до льоду і почав розглядати дно річки. Уявив маленьку хатку під кущем водяної папороті, як він там сидить і рибку стереже.
Трагедія:
Раптом промайнула чорною блискавкою щука з маленькою пліточкою в зубах. «Пусти!» — видихнув Олесь і ляпнув долонею по льоду. Але щука не звертала уваги. Олесь став гатити підбором, аж доки під чоботом не хрокнула вода. А плітка зникла.
Біля школи теленькнув дзвоник. А Олесь сидів посеред річки біля зеленої калюжі і плакав. Йому було шкода пліточки.
Урок малювання
Олесь підвівся, запхав книжки в пазуху і поплентався до школи.
Малювання:
На першому уроці старенька вчителька Матильда Петрівна задала малювати глиняний горщечок. Олесь натхненно малював… дятла.
Коли Матильда Петрівна зупинилася коло малюнка Олеся, здивувалася. І хоч дятел їй сподобався, вона все ж сказала, що поставить хлопцю двійку.
Бунт:
Олесь зібрав свої речі та пішов з класу, сказавши:
«Я хочу малювати дятла, а не горщечок».
Блукання у верболозах
Хлопчик вийшов із школи й попрямував у верболози. Там він блукав до вечора — роздивлявся пташині гнізда, їв мерзлу калину, шукав світлячків.
Дорослі про хлопців:
Надвечір Олесь вийшов на вигін і став чекати, доки випустять школярів. Під тинами сиділи дядьки, смалили цигарки й обговорювали хлопців.
На одного казали, що той геройський парубок, а на Олеся сказали, що він тихий, смирний, якийсь дивакуватий. Хлопчик не зрозумів, хвалять його чи лають.
Примирення з Федьком
На мосту Олеся дожидав Федько Тойкало. Ніяковіючи, втиснув у руку подавлений теплий пиріг. Олесеві не хотілося пирога, але він радий був примиренню.
Понишпорив по кишенях і подарував Тойкалові гніздо ремеза (маленької птахи).
Розмова з дідом Прокопом
Біжучи через ліс додому, хлопчик помітив свого діда Прокопа, що їхав по сіно. Сів на сани.
Питання про «дивака»:
Олесь спитав діда, чому його називають диваком. Дід відповів:
«Воно, звичайно, правильно. Завзяття в тебе обмаль. Все чогось у землі порпаєшся. А треба — у людях. Та отак побіля них, отак… Того — ліктем, того — почотом… Гульк — уперед вийшов. А першого не перечепиш, бо не доженеш. О!»
Філософія діда:
Дід сказав, що треба пробивати собі дорогу ліктями, а не природою милуватися.
Питання про природу:
Олесь питав: «Діду, чому дятел шишки їсть, а щука — пліточок?» Дід відповів: «А то вже хто якого поріддя».
Коні і солома:
Дід грузив все більше соломи, а Олесь переймався за коней, що їм тяжко буде. Дід бив коней батогом, а Олесь просив не бити, підбивав старому руку.
Жорстока правда:
Дід розізлився й сказав:
«Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть. Пойняв?»
Олесеві стало сумно.
Вдома
Олесь швиденько роздягся, поліз на піч грітися і заплакав.
Розмова дорослих:
Дід сказав матері:
«Син у тебе дивак. Якщо він так буде себе поводити, то затопчуть його, бо воно ж як деревце в пагоні».
Мати ж попросила не чіпати хлопця.
Ніч і казка:
Олесь непомітно заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята.
Новий день:
Вдосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. За вікном народжувався новий день.
Чого вчить оповідання
Мораль:
- Не всі «дивні» діти — погані — часто вони найкращі
- Цінуй природу — Олесь бачив красу там, де інші не помічали
- Будь милосердним — жалів тварин, птахів, дерева
- Не бійся бути собою — Олесь малював дятла, хоч задали горщик
- Дорослі не завжди праві — їхня «мудрість» («не ти, так тебе») не єдина правда
Протистояння двох філософій:
- Дід Прокіп: «Пробивай дорогу ліктями, бий, а не те тебе вб'ють»
- Олесь: «Жалій живе, люби природу, малюй те, що бачить душа»
Автор на боці Олеся. Він показує: світ, побудований на насильстві («не бити не можна»), — це неправильний світ. Треба берегти доброту в дитячих серцях.
Коментарі