Фрідріх Шиллер «До радості»: аналіз вірша
17 січня 2025 р.•
Вірш «До радості» німецького поета Фрідріха Шиллера, написаний у літку 1785 року, - це ода, яка проголошує радість як силу, що долає межі каст, національностей, соціальних статусів. Найвідоміша музична інтерпретація - в останній, хор-фінальній частині 9-ї симфонії Людвіга ван Бетховена (1824 рік), яка подарувала віршу світову славу.
Тема та ідея
Універсальна братерська єдність: Шиллер проголошує радість як силу, що долає межі каст, національностей, соціальних статусів. У тих рядках: «Усі люди стають братами там, де спочиває твій ніжний крила».
Божественний та духовний вимір радості: Радість представлена як «іскра богів», «дочка Елісія» - елементи, що вказують на її небесне походження. Також звучать звернення до шукання Творця над зоряним небом.
Радість у природі і світі живих істот: Шиллер пояснює, що радості доступні всі істоти - від найменших (черв'яків) до ангелів чи «херувима». Природа тут постає як джерело радості і як великий обіймаючий дім.
Мораль та етика як складники спільноти радості: Вірш закликає до чесності, дружби, справедливості. У тексті містяться мотиви допомоги, об'єднання, віри, стійкості перед труднощами.
Структура та художні засоби
Строфи та рефрен: перша версія (1785) мала дев'ять строф по вісім рядків з рефреном (Chor) із чотирьох рядків після кожної строфи. У 1808 році остання строфа була видалена, текст першої строфи трохи змінено.
Алегорія та персоніфікація: Радість втілена як божественна істота, що має могутність об'єднувати.
Метафори: «вогнем напоєні», «ніжне крило», «світло надзорного батька над зорями» тощо.
Контрасти і антиномії: розділення людей через звичаї і мода - проти єдності радості; зло й добро - однаково випивають із грудей природи.
Звукові та ритмічні засоби: чергування рим, використання періодичної рефренної форми. Рими в строфах схеми (a b a b c d c d), у рефренах - обгортальні (a b b a). Чотиричленний трохаїчний метр.
Історичний контекст та значення
Вірш з'явився в період німецької літературної класики, коли просвітницькі ідеали - свобода, рівність, братство - були на піку своєї популярності і часто супроводжували політичні ідеї.
Через музичне втілення Бетховеном, вірш став символом європейських і людських ідеалів: спільноти, миру, прав людини. Шиллер не ідеалізував повністю свій твір. Пізніше він вважав його дещо відірваним від реальності, особливо у світлі політичних подій та суспільних змін після Французької революції.
Основна думка
Вірш проголошує радість як силу, що долає всі межі - касти, національності, соціальні статуси. Радість представлена як божественна істота, що має могутність об'єднувати всіх людей у братерську спільноту. Шиллер закликає до чесності, дружби, справедливості, мотивуючи допомогою, об'єднанням, вірою та стійкістю перед труднощами.
Коментарі