Тіртей «Добре вмирати тому»: літературний паспорт

Автор - Тіртей (давньогрецький поет)

Рік написання - VII століття до н. е.

Рід літератури - ліро-епос

Жанр - елегія (повчальний вірш, що містить заклик, роздум)

Лірика - декламаційна

Тема - заклик до боротьби за свободу свого народу

Ідея - заклик до боротьби за свободу свого народу та захисту батьківщини

Головна думка - краще вмерти за вітчизну, ніж бути втікачем і жити в ганьбі.

Має форму двовірша: гекзаметр + пентаметр.

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
З матір'ю милою, з батьком старим на чужині блукати,
Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,
Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи
Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю —
Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.
В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.
Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,
Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.
Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи
Не покидайте старих, з битви утікши самі.
Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних
Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,-
Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,
Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу,
Рану криваву свою не забувши руками закрити,-
Страшно дивитись на це, соромно бачить очам
Тіло старе без одежі! А от юнакові - все личить,
Поки ще днів молодих не осипається цвіт.
Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він —
Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.
Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,
В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.
(Переклад Г. Кочура)

У вірші «Добре вмирати тому» Тіртея змальовані дві долі людини-воїна. Хоробрий воїн може загинути, але ця смерть почесна, тому що вона заради батьківщини та своєї сім'ї. Для ліричного героя вірша «Добре вмирати тому…» є страшнішим за смерть безчестя і сором.

Воїн-зрадник буде вигнаний з полісу, стане жебраком і буде поневірятися разом із своєю сім'єю, не знайде ані пошани, ані жалю, ані співчуття. Батьківщина, поле бою - символи честі, обов'язку, свободи.

Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити удвічі нещаснішою свою сім'ю.

У вірші використовуються різні художні засоби: епітети (хоробрі бійці, родючі ниви, матір мила, батько старий, дітки дрібні, жінка смутна, голова біла, лихо та злидні тяжкі, рана кривава), метафори (лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом, духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте), інверсія (батьком старим, діток дрібних), звертання (О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою), антитеза (Добре вмирати… / Гірше ж немає…).

Вірш «Добре вмирати тому» є одним з найвідоміших творів Тіртея та класичним прикладом античної елегії. Він показує ідеал воїна-патріота, який готовий віддати життя за свободу свого народу, демонструючи високі моральні цінності та вірність обов'язку.