"Добре вмирати тому...": аналіз елегії Тіртея

29 травня 2025 р.•

Бойова елегія «Добре вмирати тому...» Тіртея належить до найвідоміших творів античної лірики та розкриває тему уславлення героїзму воїна, який жертвує життям заради рідної землі, та осуд ганьби втечі й боягузтва.

Паспорт твору

Автор: Тіртей

Літературний рід: лірика (громадянська, патріотична лірика)

Жанр: елегія (антична бойова елегія)

Напрям, течія: антична література; давньогрецький героїчний класицизм

Час створення: VII ст. до н.е.

Віршовий розмір: дводольні стопи, переважно гекзаметр (адаптований до українського віршування); у перекладі — нерівноскладовий силабічно-тонічний вірш, близький до верлібру з дактилічною основою

Римування: відсутнє; вірш білий, сила досягається за рахунок ритмічних наголосів, інтонації, паралелізмів

Строфа: без поділу на строфи, монострофа (монолітна декламація на зразок промови-звернення)

Тема та ідея

Тема: уславлення героїзму воїна, який жертвує життям заради рідної землі, та осуд ганьби втечі й боягузтва.

Ідея: краще гідно померти за Батьківщину, ніж ганьбити себе втечею та безславним жебракуванням у вигнанні; героїчна смерть — шлях до вічної пошани, а втеча — до зневаги й ганьби.

Елегія показує, що гідна смерть за Батьківщину є найвищою чеснотою та громадянським обов'язком.

Провідний мотив

У творі звучать такі мотиви:

гідна смерть за Батьківщину — найвища чеснота
героїзм як громадянський обов'язок
сором боягузтва — особиста і національна ганьба

Композиція

Елегія будується за чіткою структурою:

Експозиція: смерть героя на полі бою як найвища слава
Антитеза: зневага до вигнанця-боягуза, що покидає землю й родину
Звернення-заклик до молоді: тримати стрій, бути хоробрими, не тікати з бою
Образна кульмінація: ганьба для тих, хто залишає старших
Естетизація героїчної смерті молодого воїна
Заклик до моральної та фізичної стійкості

Художньо-стильові особливості

Промовисте риторичне звернення до молодих воїнів.

Максимальна виразність і декларативність — в дусі військової настанови.

Контрастна структура: благородна смерть — проти принизливого вигнання.

Стилістична лаконічність і афористичність.

Драматичне, гнівно-урочисте звучання.

Художні засоби

У елегії використано різноманітні художні засоби та стилістичні фігури:

Антитеза: "Добре вмирати... / Гірше ж немає..."
Епітети: "жінка смутна", "голова біла", "рана кривава", "впавши у перших рядах"
Метафора: "днів молодих не осипається цвіт"
Риторичні повтори: "не утікайте ніхто", "чоловікам він був милий…" — для емоційного наголосу
Контрастне зображення: смерті юного і старого воїна як етичного аргументу

Образи та символіка

Воїн-захисник — ідеал мужності, сили, честі.

Вигнанець-боягуз — символ ганьби, втрати гідності.

Молодий герой — образ краси навіть у смерті.

Старий, покинутий на полі бою — символ загального морального падіння.

Історичний контекст

Автор — Тіртей, легендарний спартанський поет VII ст. до н.е., який за переказами надихав війська на перемогу. Елегія була частиною бойової традиції Спарти, її декламували перед битвами.

У перекладі Григорія Кочура збережено урочистий, героїчний і повчальний тон, притаманний оригіналові. У XX ст. поезія Тіртея стала символом військового патріотизму, а фраза "Добре вмирати тому..." набула афористичного звучання.