"Доля": аналіз вірша Тараса Шевченка

27 січня 2025 р.•

Вірш "Доля" Тараса Шевченка належить до філософської лірики та є розповіддю поета про власну життєву долю. Твір написаний у стилі реалізму та розкриває особисті роздуми автора про свій життєвий шлях.

Паспорт твору

Автор: Тарас Шевченко

Літературний рід: ліро-епос

Жанр: філософська лірика

Напрям (течія): реалізм

Віршовий розмір: ямб

Тема та ідея

Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.

Ідея: возвеличення долі як друга та наставника, який веде людину через життя, навчає її та допомагає знайти свій шлях. Доля не лукавить, а говорить правду, навіть якщо вона болюча.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби:

Повтори: "дальше, дальше", "слава ...слава" — створюють ритмічність та підкреслюють ідею руху вперед.

Звертання: "учися, серденько", "ходімо ж, доленько моя", "мій друже вбогий, нелукавий!" — доля персоніфікована, зображена як живий друг та наставник.

Риторичне запитання: "Які з нас люде?" — спонукає до роздумів про природу людини.

Риторичні оклики: "Та дарма!", "Ходімо ж, доленько моя!", "Мій друже вбогий, нелукавий!" — надають твору емоційності та динамічності.

Образ долі

Доля в творі зображена як персоніфікований образ друга та наставника. Вона не лукавить, говорить правду, веде людину через життя, навчає її та допомагає знайти свій шлях. Доля характеризується як "убогий, нелукавий" друг, який завжди поруч і готовий допомогти.

Філософський зміст

Твір має глибокий філософський зміст, розкриваючи ставлення поета до долі як до неминучого, але не ворожого, а дружнього супутника життя. Доля не обманює, а говорить правду, навчає та веде людину до світла та слави.