Сюжет розповіді «Доля людини» Шолохова
27 січня 2025 р.•
«Доля людини» - розповідь Михайла Шолохова, написана в 1956-1957 роках. Сюжет твору досить драматичний, але книга дуже цікава та глибока. Вона розповідає про долю звичайної людини під час найстрашнішої війни в історії людства.
Початок війни та мобілізація
З початком Великої Вітчизняної війни шоферові Андрію Соколову доводиться розлучитися з сім'єю і піти на фронт. Це важкий момент для героя, адже він залишає рідних людей, не знаючи, чи побачить їх знову.
Андрій Соколов - звичайна людина, яка мала щасливе сімейне життя до війни. Він працював шофером і мав дружину Ірину та дітей. Війна зруйнувала це щастя.
Полон та концтабір
Уже в перші місяці війни він отримує поранення і потрапляє у фашистський полон. У полоні він переживає всі тяжкості концтабору: голод, холод, катування та приниження.
Завдяки своїй мужності та силі духу він уникає розстрілу. Соколов не втрачає людської гідності навіть у найскладніших обставинах. Він показує приклад мужності та стійкості перед лицем смерті.
Нарешті йому вдається втекти з полону за лінію фронту, до своїх. Це був небезпечний та ризикований крок, але він зробив його заради свободи.
Трагічна звістка про сім'ю
У короткій фронтовій відпустці на малу Батьківщину він дізнається страшну новину: його кохана дружина Ірина і обидві дочки загинули під час бомбардування. Це був жахливий удар для героя.
Із рідних у нього залишився тільки молодий син-офіцер. Син став єдиною надією та підтримкою для батька. Андрій сподівався, що син виживе і вони зможуть разом почати нове життя після війни.
Загибель сина
Повернувшись на фронт, Андрій одержує ще одну страшну звістку: його син загинув в останній день війни. Це була остання трагедія, яка зруйнувала всі надії героя.
Втративши всю сім'ю, Соколов залишився самотнім. Війна забрала у нього все, що було найдорожче: дружину, дочок та сина. Це показує, наскільки жорстокою була та війна та які втрати вона завдала мільйонам людей.
Зустріч з Ванею
Після війни самотній Соколов працює в чужих місцях. Там він зустрічає маленького хлопчика Ваню, що залишився сиротою. Його мати померла, а батько пропав безвісти.
Соколов каже хлопчикові, що він його батько, і цим дає хлопчикові (і собі) надію на нове життя. Це символічний акт: дві осиротілі душі знаходять одне одного та об'єднуються, щоб продовжити життя.
Ця зустріч показує, що навіть після найбільших трагедій людина може знайти сенс життя та продовжити боротьбу. Соколов не втратив здатності любити та піклуватися про інших.
Філософський висновок
Розповідь закінчується глибоким філософським роздумом: «Дві осиротілі людини, дві піщинки, закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили... Що чекає їх попереду?»
Автор висловлює надію, що «ця російська людина, людина незламної волі, і близько батьківського плеча виросте той, хто подорослішавши, зможе все витерпіти, все подолати на своєму шляху, якщо його покличе Батьківщина.»
Це показує, що навіть після найбільших трагедій життя продовжується, і люди знаходять сили для того, щоб жити далі та допомагати іншим. Соколов стає символом незламності людського духу.
Коментарі