"Дощ" ("Благодатний, довгожданий..."): аналіз вірша Максима Рильського
27 січня 2025 р.•
Ліричний вірш "Дощ" ("Благодатний, довгожданий...") Максима Рильського належить до пейзажної лірики та розкриває тему дощу як життєдайної, благодатної сили. Твір зображає поетичний образ дощу, який оновлює та оживлює природу, приносячи благодать та радість.
Паспорт твору
Автор: Максим Рильський
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: пейзажна
Напрям (течія): неокласицизм, символізм
Рік написання: 1925
Віршовий розмір: двостопний пеон (третій): в рядку повних дві стопи, закономірність - чотири склади з наголошеним третім (UU_U)
Строфа: вірш складається з двох строф по шість рядків в кожній - шестивірш (секстет)
Римування: тернарне (ААБВВБ)
Провідні мотиви: подяка дощу як джерелу життєвої енергії і благословення; відродження природи через прихід дощу; тема гармонії усього живого; взаємозв'язок природи й людини.
Тема та ідея
Тема: оспівування ліричним героєм значення благодатного дощу для природи, любування красою, гармонією та свіжістю, які він несе.
Ідея: возвеличити чарівності й важливості такого природного явища, як дощ для природи, землі і людей, як життєдайної сили та довгоочікуваного чуда.
Композиція
Вірш побудований як опис дощу, де благодатний дощ стає головним образом, що оновлює та оживлює природу.
Художньо-стильові особливості
Насиченість зоровими, слуховими образами та образами кольорів створює бадьорий, оптимістичний настрій вірша. Значна кількість однорідних членів речення та перелічень: "бадьоро, свіжо, дзвінко", "остудить, оживить і запліднить", "і пшеницею й ячменем, буйним повівом зеленим" - підкреслює динамічність та емоційність описуваних процесів. Використання характерних для фольклору художніх засобів, як-от епітета "буйний" і звертання "Мати земле", демонструє зв'язок з народними традиціями.
Художні засоби та стилістичні фігури
Епітети: "благодатний, довгожданий, сяйвом осіянний, золотий вечірній гість", "дивне сяйво", "впав бадьоро, свіжо, дзвінко", "закурені будинки", "зголоднілі передміста", "гарячі груди", "білі села"; "буйний зелений повів" - натяк на майбутні врожаї.
Метафори: "зголоднілих передмість", "дощ села звеселить"; "відкривай гарячі груди" - виразно передає стан спраглої засушливої землі.
Персоніфікації: "дощ остудить, оживить і запліднить", "впав вечірній гість".
Звертання-оклик: "Відкривай гарячі груди, Мати земле!"
Рими точні: довгожданний - осіянний, гість - передмість, дзвінко - будинки, груди - остудить, запліднить - звеселить, ячменем - зеленим.
Образна система
Дощ - символ оживлення та оновлення. Без нього ніяк не обійтись: завдяки дощу заплідниться земля, вродяться "пшениця і ячмінь" - селяни не зостануться без врожаю. Автор зображує дощ величним, таким, яким у прадавні часи його уявляли люди, коли молилися йому, як богові, і вірили, що той чує благання й зійде з неба винагородою за їхню тяжку працю. Природа ж після дощу свіжішає й розквітає, будь-то в селі чи в місті; однак, на думку поета, люди, що живуть "ближче" до землі, відчувають цю радість більше.
Земля - одухотвореною істотою у поезії показано також землю; споконвіку її порівнюють з матір'ю, вшановують як покровительку і джерело достатку та родючості.
Зорові образи: будинки, дощ, земля, пшениця, ячмінь.
Слухові образи: дзвінко (впав).
Кольорові образи: золотий (гість), зелений (повів).
Коментарі