Джон Кітс «Про коника та цвіркуна»: аналіз вірша
Аналіз вірша «Про коника та цвіркуна» Джона Кітса допоможе визначити жанр, тему, ідею, художні засоби. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
«Про коника та цвіркуна» аналіз (паспорт)
Автор — Джон Кітс
Рік написання — 1817
Рід літератури — лірика
Жанр — сонет
Лірика — пейзажна
Тема — зображення краси природи
Ідея — краса природи вічна, вона ніколи не скінчиться.
Основна думка: «Поезія землі не вмре ніколи»
Настрій — оптимістичний
Художні засоби
Епітети: невтомний голосок, довгий танок, крижане мовчання, теплі міцні.
Метафори: поезія землі, голосок обнизує покоси, коник поймає гори й доли, зима заковує поля, пісня міцніє.
Порівняння: птахи мовчать, як мовчать птахи.
Образи: коник — цвіркун.
У вірші «Про коника та цвіркуна» йдеться про такі пори року, як літо та зима.
Композиція вірша
У поезії можна виділити 2 частини. У першій частині показана картина спекотного літа. Її створюють такі образи: «опівдні», «птахи мовчать серед гілок». Спека змушує замовкнути птахів, але життя продовжується — про це нагадує голос коника. Маленька, непомітна комаха (про це говорить слово «голосок»), але цей голосок обнизує покоси й частоколи, коник поймає гори й доли, на стернях довгий ведучи танок. Кітс підкреслює, що природа жива: вона має голоси, може гомоніти та затихати, танцювати та втомлюватися. Мабуть, коник захоплений красою навколишнього світу, про яку сказано на початку вірша: «Поезія землі не вмре ніколи».
У другій частині вірша намальована картина, від якої віє холодом: «зима в мовчання крижане поля заковує…» Однак, і тут, як і в першій частині, природа (зима) не може припинити життя — про нього нагадує пісня цвіркуна. Отже, життя — це вічний, безупинний рух.
Обидві частини починаються майже однаковими словами: «Поезія землі не вмре ніколи» та «Поезія землі не оніміє». В обох частинах показано живу природу.
Особливістю композиції також є те, що наприкінці другої частини знову з'являється образ коника. Він також підкреслює ідею безкінечності життя. Така композиція називається кільцевою.
«Про коника та цвіркуна» читати
Поезія землі не вмре ніколи.
Опівдні, як мовчать серед гілок
Птахи в гаю, невтомний голосок
Обнизує покоси й частоколи.
Це коник, він поймає гори й доли,
На стернях довгий ведучи танок,
А стомиться — стихає на часок
У затінку стебла або стодоли.
Поезія землі не оніміє:
Коли зима в мовчання крижане
Поля заковує, цвіркун у хаті
Заводить пісню, що в теплі міцніє,
Нагадуючи всім, хто задрімне,
Спів коника в траві на сіножаті.
Переклад Василя Мисика
Коментарі