"Енеїда": аналіз поеми Івана Котляревського

27 січня 2025 р.•

«Енеїда» Івана Котляревського — це перша пам'ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою, та перший твір нової української літератури. Поема належить до ліро-епічної бурлескно-травестійної поеми, де античні герої "перевдягнені" в українське вбрання та перенесені в історичні умови українського життя. Твір є енциклопедією українського життя XVIII століття.

Паспорт твору

Автор: Іван Котляревський

Літературний рід: ліро-епос

Жанр: ліро-епічна бурлескно-травестійна поема (епічна — бо в ній події подаються в розповідній формі; травестійна — бо античні герої "перевдягнені" в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського життя; бурлескна — бо події і люди змальовуються здебільшого в жартівливо-знижувальному тоні)

Напрям (течія): класицизм

Віршовий розмір: 4-стопний ямб

Римування: оповите (кільцеве) + паралельне + перехресне (аббаввгдгд)

Строфа: десятивірш (децима)

Місце подій: Карфаген — острів Сицилія — пекло — Латинська земля

Тема та ідея

Тема: змалювання життя українського суспільства кінця XVIII ст.

Ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, волелюбності; засудження негативних соціальних явищ українського суспільства кінця XVIII ст.

Провідні мотиви

У поемі розкриваються мотиви відданості, патріотизму, щирого побратимства, веселої вдачі українського народу, соціальної справедливості, а також мотив гріхів та їх наслідків.

Композиція

Твір містить шість частин, які змістовно пов'язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним:

Частина І. Початок подорожі Енея. Буря на морі. Гостювання в Дідони.

Частина II. На Сицилії. Поминки за Енеєвим батьком Анхізом. Пожежа на троянському флоті.

Частина III. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сивіллою. Подорож у пекло. Зустріч з батьком Анхізом.

Частина IV. На Латинській землі. Підготовка до війни, її початок.

Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала.

Частина VI. Продовження війни. Поєдинок Енея і Турна. Перемога Енея.

У творі накладаються дві сюжетні лінії: основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі, та канва сюжету поеми Вергілія. Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору.

Зав'язка: подорож Енея з троянцями в пошуках Італії.

Кульмінація: двобій Енея з Турном.

Розв'язка: перемога Енея над Турном.

Головні герої та їх образи

Еней — козацький ватажок, "парубок моторний" і "завзятіший од всіх бурлак", сміливий, відчайдушний, розумний, відважний, веселий гульвіса, захищає козацьку гідність і честь.

Анхіз — батько Енея, перебуває в царстві мертвих, яким "керує" Плутон.

Низ та Евріал — хоробрі воїни, вірні козацькій присязі й бойовій дружбі, дотепні, добродушні, гинуть у бою з рутульцями.

Сивілла — пророчиця, яка веде Енея в царство мертвих, нагадує Бабу Ягу, жадібна до грошей.

Дідона — карфагенська цариця, яка кохає Енея й спалює себе, коли він її полишає.

Латин — цар Латинської землі, "скупиндя".

Турн — князь рутульців, "куди не кинь, був Турн царьок", який починає війну з Енеєм і гине від його руки.

Козаки-троянці — колективний образ українських козаків, які постають під виглядом античних троянців.

Міфологічні образи (боги)

Зевс (Юпітер) — бог грому та блискавки, можновладний, грізний господар, бог над богами; п'яничка й лінтяй.

Юнона (Гера) — дружина Зевса, яка під час війни була на боці греків (рутульців); зла, заздрісна, хитра інтриганка, яка заважає Енею.

Венера (Афродита) — богиня краси та кохання, мати Енея, яка допомагала йому, захищаючи від Юнони.

Плутон — бог підземного царства.

У творі також присутні образи інших богів: Еол, Нептун, Вулкан, Меркурій та інші, які персоніфіковані та наділені характеристиками українського панства XVIII століття.

Проблематика

Автор "Енеїди" порушує низку важливих проблем:

Соціальна нерівність — автор висміює суспільну несправедливість та нерівність між станами.

Суспільні вади — засудження негативних суспільних явищ: злодійства, інтриганства, хабарництва, здирництва, безкультур'я тощо.

Патріотизм — прославляння любові до рідної землі та готовності захищати її від ворогів.

Громадянський обов'язок — важливість виконання обов'язків перед батьківщиною та суспільством.

Людські чесноти — утвердження добропорядності, щирості, добра, поваги до батьків тощо.

Виховання — важливість виховання майбутнього покоління на принципах народної моралі.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано увесь арсенал художніх засобів з особливо широким використанням епітетів, порівнянь, фразеологізмів. Засоби комічного включають бурлеск, травестію, макаронічну мову, іронію, сарказм, сатиру, гротеск. Ці засоби допомагають створити жартівливий тон та висміяти негативні суспільні явища тогочасного життя.

Національний та історичний колорит

У творі наявний національний колорит — відображення побуту українців в обрядах, звичаях, повір'ях, стравах, одязі, розвагах. Тому "Енеїду" називають енциклопедією українського життя XVIII століття. Крім національного, у поемі наявний історичний колорит — змалювання минулого і сучасного України.

І. Котляревський перелицьовує на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія. Під виглядом троянців постають українські козаки, богів Олімпу — українське панство; усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після зруйнування української "Трої" — Запорозької Січі.

Історичне значення твору

"Енеїда" — перша пам'ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою; перший твір нової української літератури. Над "Енеїдою" Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли з друку в 1798 р., четверта — у 1809 р., п'ята — у 1822 р.; повністю твір завершено в 1825-1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.

Долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру і штучної книжної мови, її "високий" стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.