«Енеїда» Іван Котляревський — скорочено
3 липня 2025 р.
Поема 'Енеїда' Івана Котляревського - перший твір нової української літератури, написаний живою народною мовою. Це весела розповідь про пригоди козака Енея та його товаришів, яка переосмислює античний сюжет про троянського героя крізь призму української культури.
Початок мандрів Енея
Після зруйнування Трої козак Еней зі своїми побратимами-троянцями вирушає в мандри морем. Богиня Юнона, яка не любить Енея, намовляє бога вітрів Еола здійняти на морі бурю.
Еней та його товариші потрапляють у страшну бурю, але їх рятує морський бог Нептун. Мандрівники припливають до Карфагена, де їх гостинно приймає цариця Дідона.
Дідона закохується в Енея, але боги нагадують йому про його призначення - заснувати нове царство. Еней покидає Карфаген, а Дідона з горя накладає на себе руки.
Подорож до пекла
Еней спускається до пекла, щоб зустрітися з душею свого батька Анхіза. У пеклі він бачить, як карають грішників - хабарників, брехунів, панів, які знущалися з простого народу.
У раю Еней зустрічає душі козаків, які загинули, захищаючи рідну землю. Анхіз показує синові його майбутнє - заснування великого царства.
Ця частина поеми особливо цікава описами пекла та раю, які Котляревський змальовує в українському народному дусі, з гумором та соціальною сатирою.
Війна за нову землю
Прибувши до Італії, Еней та його товариші мусять воювати з місцевим царем Латином та його союзниками. Латин спочатку приязно зустрічає троянців і навіть хоче віддати за Енея свою дочку Лавінію.
Проте дружина Латина, Амата, та місцевий князь Турн виступають проти троянців. Починається велика війна, в якій Еней проявляє себе як мудрий полководець і хоробрий воїн.
У вирішальному двобої Еней перемагає Турна. Війна закінчується, і троянці отримують право оселитися на новій землі. Еней одружується з Лавінією і засновує нове царство.
Особливості твору
Котляревський написав 'Енеїду' в жанрі бурлеску - це означає, що серйозний античний сюжет він переробив на веселий, жартівливий лад. Троянці в поемі поводяться як українські козаки: носять жупани, їдять сало і вареники, танцюють гопака.
У творі багато народного гумору, приказок, описів українських звичаїв та побуту. Автор висміює негативні риси людей: пияцтво, жадібність, брехливість. Водночас він прославляє сміливість, вірність, любов до Батьківщини.
Поема написана живою народною мовою, що було революційним для того часу. Котляревський показав, що українською мовою можна створювати високохудожні твори.