«Федько-халамидник»: характеристика Федька
12 вересня 2025 р.•
Федько-халамидник — це головний герой оповідання Володимира Винниченка, син бідного робітника друкарні, який став заводієм і дитячим «отаманом» на своїй вулиці. Його образ є центральним у творі та символізує бунтарський дух дитинства.
Портретна характеристика Федька
Федько описується як «розбишака-халамидник», «наче біс який сидів у хлопцеві», «сибіряка» і «люципер». Його зовнішність характеризується такими деталями: «Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають», «руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає».
Автор підкреслює його активну, неспокійну натуру через зовнішні ознаки: швидко бігаючі очі, неакуратний вигляд, впевнену походку.
Риси характеру та поведінка
Непосидучий: «неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»
Сильний: «першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде»
Відкритий: «Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»
Впертий: «не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»
Стійкий: «камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь»
Правдолюб: «Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»
Непримиренний до зрадництва: «Не любить також Федько й товаришів видавати»
Шанобливий до батька: «якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»
Спритний: «Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»
Характеристика головного героя
Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризикові розваги, дражнити сусідських хлопців.
Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком! В оповіданні «Федько-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психологічний сюжет.
Федько пожалів Толю, а розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг. Бачити перед собою слабкого, морально пригніченого, настрахованого і завдати йому удару — це не у Федьковому характері, це понад його гідність!
Психологічна характеристика образу
Душа Федька — загадка без відгадки. Людська душа незбагнена. Її можна порівняти з храмом, у якому живе духовність, витає дух любові, ридає навколішках каяття.
Я можу порівняти душу Федька з храмом, який тільки почали будувати. Будівельник Федько старанно закладає фундамент. Цеглина покірності тулиться до цеглини любові, цеглина дружби горнеться до цеглини жертовності, цеглина правди лягає у парі з цеглиною безкорисливості.
Найбільшим руйнівником є тогочасне суспільство, яке породило таких нікчем, як Толя і його батьки. Ці люди позбавлені усього людського; це егоїсти, які, крім себе самих, не помічають довкола нікого.
Лише Господь з неба опікується Федьковою душею, не дозволяє руйнівникам знищити її до кінця. Та зрештою розуміє, що хлопець у цьому земному світі надто самотня душа, тому забирає до себе.
Значення образу Федька
Образ Федька символізує бунтарський дух дитинства, який не хоче підкорятися несправедливості та обману. Він є протилежністю слабкого Толі та його батьків, які представляють моральну деградацію суспільства.
Федько — це герой, який готовий пожертвувати собою заради справедливості та захисту слабших. Його смерть стає символом трагедії чесної душі в несправедливому світі.
Автор показує, що справжня мужність і чесність часто призводять до страждань, але це не означає, що варто відмовлятися від цих якостей.