«Федько-халамидник»: аналіз оповідання

30 жовтня 2025 р.•

Оповідання Володимира Винниченка «Федько-халамидник» – класичний твір української літератури для дітей, який уже понад сто років залишається актуальним. Це історія про хлопчика з добрим серцем, якого суспільство несправедливо засудило за чужу провину.

Автор та історія створення

Автор: Володимир Кириллович Винниченко (1880-1951) – видатний український письменник, драматург та політичний діяч.

Рік написання: 1912 року оповідання вперше опубліковано в київській газеті «Рада».

Цікаво, що Винниченкові тоді було тридцять два роки і мешкав він далеко від України – у Франції. Як літературний персонаж, Федько-халамидник має французьку «прописку», хоча дія твору відбувається в Україні.

Оповідання «Федько-халамидник» багато в чому автобіографічне. Збереглися спогади матері Винниченка (записані його дружиною), в яких є деталі, що знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав сусідських дітей «трохи в терорі» (порівняйте з забавами Федька, який вдає із себе Солов'я-Розбійника).

Федьків батько – працівник друкарні. У родині Винниченків друкарем був старший брат Володимира. Довкілля, змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства. Найголовніше те, що своєму героєві В. Винниченко віддав чимало власних рис.

За одне з видань оповідання на початку 1920-х років авторський гонорар було направлено на користь дитячих притулків. Це свідчить про благодійність та соціальну позицію письменника.

Літературний паспорт твору

Рід літератури: епос – розповідь про події та вчинки героїв.

Жанр: соціально-побутове оповідання. Твір поєднує побутовий опис життя простих людей із гострою соціальною проблематикою.

Тема: показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, що калічить маленькі життя і маленькі душі.

Ідея: возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя).

Основна думка: потрібно думати про наслідки перш ніж щось робити. Також твір показує несправедливість суспільного устрою, де бідну дитину карають за провину багатого.

Проблематика оповідання

Володимир Винниченко порушує в оповіданні багато важливих проблем:

Любов і ненависть – контраст між відкритим серцем Федька та черствістю оточення
Порядність і лицемірство – зіставлення чесності бідного хлопчика з брехливістю «панського» сина
Добро і зло – боротьба між справедливістю та несправедливістю
Моральний вибір – між цілісним благородним моральним світом бідняцької дитини і підступною, хитрою, егоїстично-дворушницькою поведінкою малолітнього «панича-негідника»
Соціальна несправедливість – як становище в суспільстві впливає на долю дитини

Головні герої оповідання

Федько – головний герой, бідний хлопчик, якого порівнювали з Солов'єм-Розбійником через його бешкетність. Але за цією зовнішньою грубуватістю ховається добре, чесне серце.

Толя – син заможних сусідів, повна протилежність Федьку. Чистий, чепурний, спокійний зовні, але егоїстичний та лицемірний всередині.

Другорядні персонажі:

Стьопка, Льонька, Спірка, Гаврик – друзі Федька, бідні хлопці
Іван – батько Федька, працював у типографії. Суворий, але справедливий, давав Федькові гроші за правду
Іваниха – мати Федька
Батьки Толі – заможні люди, які вважають свого сина ідеальним

Композиція твору

Оповідання має класичну композицію:

Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером. Показ взаємостосунків халамидника з іншими хлопцями, його ролі в компанії.

Зав'язка: хлопці вирішують піти дивитися на льодохід замість школи. Це рішення стає початком трагічних подій.

Розвиток дії: прогулянка до річки, пригоди на кризі, падіння Толі у воду.

Кульмінація: сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Толя хоче перекласти свою провину на Федька – і той ще раз рятує його, беручи вину на себе. Це призводить до жорстокого покарання.

Розв'язка: смерть Федька внаслідок побоїв та переохолодження. Трагічний фінал підкреслює жорстокість соціальної несправедливості.

Чого навчає твір

Оповідання несе багато важливих моральних уроків:

Твір учить бути сильним, вміти постояти за себе. Хлопчик, хоча і був розбишакою, мав добре серце. Він любив говорити правду, за що батько нагороджував його грошима. Федько мужньо зносив покарання за витівки. Він ніколи не зраджував товаришів.

Провина Толі, взята на себе, коштувала Федькові життя. Це показує, що благородство не завжди винагороджується, але воно залишається вищою моральною цінністю.

Оповідання вчить враховувати свої можливості та не робити необдуманих вчинків. Вчить говорити правду та не перекладати свою вину на інших, як це зробив Толя.

Не можна бути черствими та байдужими, бо це може причинити біль іншим. Спірка, Стьопка, Васька, Грицик вчать нас бути дружніми, веселими, підтримувати товаришів у біді.

Головний урок – несправедливість соціального устрою, де дитина з бідної родини приречена на покарання за провини багатих. Це заклик до справедливості та рівності.

Літературне значення твору

«Федько-халамидник» став улюбленцем кількох поколінь юних читачів – і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося на інші мови. Федько впевнено зайняв місце поруч з Томом Сойєром, Гаврошем, П'ятнадцятирічним капітаном у галереї незабутніх дитячих образів світової літератури.

Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося 1912 року. Відтоді твір не втрачає своєї актуальності, бо проблеми, які він порушує, залишаються важливими і сьогодні.

Винниченко створив реалістичний, яскравий образ дитини з народу. Федько живий, природний, його характер багатогранний. Це не схематичний «позитивний герой», а жива людина з достоїнствами і недоліками.

Оповідання має велике виховне значення. Воно вчить справедливості, чесності, дружності, показує несправедливість соціального розшарування.