Іван Франко «Перехресні стежки» характеристика героїв
19 серпня 2025 р.
«Перехресні стежки» Івана Франка є одним з найвизначніших творів української літератури кінця XIX століття. Автор створює складні психологічні образи героїв, які проходять через важкі життєві випробування та показують глибину людської психології та соціальні проблеми свого часу.
«Перехресні стежки» головні герої
Євгеній Рафалович — головний герой повісті, молодий адвокат, який працює на благо народу. Це розважлива, поміркована людина, чесна і відповідальна у своїх вчинках.
Регіна Твардовська — кохана Євгенія, убога сирота, яка 10 років мусить терпіти знущання, чисто садистські експерименти з боку чоловіка.
Валеріан Стальський — колишній учитель Рафаловича, чоловік Регіни. Дрібний урядовець, уроджений садист, який користується поблажливістю начальства.
Єврей Вагман — лихвар, який вороже ставиться до народу і хитрий у своїх діях.
Пан Байкальський — повітовий маршалок, збанкрутілий поміщик, що незаконно привласнив селянське пасовисько.
Пан Шнадельський — адвокат, пройдисвіт, що прикидається другом селян, але користується їхньою неосвіченістю.
«Перехресні стежки» характеристика героїв
Євген Рафалович — це людина, яка відмовляється від особистого щастя в ім'я праці для народу. Він працює на власну силу без приналежності до якоїсь організації, наполегливий у досягненні своєї мети.
Він виходець з бідних низів суспільства, великою ціною здобув освіту, став адвокатом і в міру своїх сил став служити прозрінню свого бідного народу, як і І. Франко.
Рафалович символізує нове покоління української інтелігенції, яке готове жертвувати особистим щастям заради блага народу. Він представляє демократичні ідеали та готовність боротися за справедливість.
Герой показує, що людина може бути не тільки індивідуалістом, але й громадським діячем, готовим до самопожертви заради загального блага.
Характеристика Регіни Твардовської
Регіна — убога сирота, яка 10 років мусить терпіти знущання, чисто садистські експерименти з боку чоловіка. Прототипом для створення цього жіночого образу послужило третє кохання поета: Целіна Журовська, яку поет довго і глибоко кохав.
Вона народилася в Трусковці, мешкала в Дрогобичі. Регіна символізує всіх жінок, які зазнають насильства та знущань у традиційному суспільстві.
Її образ показує трагедію жінки, яка не може захистити себе від жорстокості чоловіка та суспільства. Регіна представляє жертву патріархальних норм та традицій.
Через образ Регіни Франко критикує суспільство, яке дозволяє насильство над жінками та не захищає їх права.
Характеристика Валеріана Стальського
Стальський — дрібний урядовець. В той час, коли здорове суспільство відвернулося б від нього, то гниле галицьке суспільство дало йому значну посаду в суді, він користується поблажливістю начальства.
Можемо сказати, що це уроджений садист. Це прогниле суспільство породжує блазня, а прекрасну і благородну, не позбавлену світлих і громадських ідеалів Регіну умертвляє ще за життя.
Стальський символізує корупцію та моральну деградацію владних структур. Він показує, як погане суспільство може підтримувати та заохочувати злочинців.
Через цей образ Франко критикує систему влади, яка не захищає слабких та не карає злочинців.
Образ селянської маси
Франко створив у повісті художній образ селянської маси, дуже відмінної від тої, яку змальовано в його попередніх творах. Селяни прагнуть боротися не тільки проти сваволі поміщиків, а й за свої політичні права.
Письменник зображує їх уже не як безпорадних людей, що шукають захисту в адвоката, але як активну наступальну силу. Селянський виступ проти маршалка Брикальського налякав повітову і окружну адміністрацію настільки, що вона викликала військовий загін.
Однак це не зламало волі селян. Далекий від ідеалізації селянської маси, Франко показує її з усіма властивими їй вадами. Але відразу розкриває причини зубожіння і неосвіченості селян.
Це дії лихварів, поміщиків, кругова порука, байдужість суспільства до соціальних проблем.
Другорядні персонажі та їх значення
Поміщик консерватор граф Кшивотульський — один із найколоритніших образів повісті. Він усе ще вважав, що єдина начальницька інстанція для хлопа — це пан. Граф часто сам чинив судові розправи над селянами, які звичайно закінчувалися канчуками.
Повітовий маршалок Брикальський — збанкрутілий поміщик, що незаконно привласнив селянське пасовисько і намагався об'єднати селянську і панську позичкові каси, аби за рахунок «хлопської кривавиці» врятувати від продажу свій маєток.
Бурмістр Россельберг — старий лікар, єврей, що на хвилі польського повстання 1863 року здобув авторитет і піднявся до рівня голови міста. Згодом він став покровителем «пропінаторів, ліверантів і інших п'явок».
Повітовий суддя Страхоцький — тупа, позбавлена розуму, до того ж психічно хвора людина. Вчився в школі і університеті він вкрай погано, але такий «блазень» та «ідіот» отримав посаду судді.