“Гайдамаки”: образ повсталого народу
25 липня 2024 р.•
Головним героєм поеми «Гайдамаки» є повсталий народ, про що свідчить і сама назва твору. Це найбільш гноблені прошарки тогочасного суспільства, які виступали разом з іншими верствами населення («убогий, багатий поєднались») на боротьбу за визволення України.
Риси повстанців у поемі
- відданість народній справі
- сила і хоробрість
- віра в світле майбутнє
- люта ненависть до поневолювачів
- людяність
- мужність, гумор
Соціальний та національний характер боротьби
Оскільки панівну верхівку в ті часи в Україні становили польські магнати, яким вірою і правдою служили дрібна шляхта й католицьке духівництво, соціальна боротьба українського народу набрала національно-визвольного та релігійного характеру. Масовість стихійного руху підкреслена в кількох місцях поеми: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки», «кругом мов вимерли люди», навіть підлітки не лишилися осторонь.
Мета та ідеали повстанців
Проти гнобителів ця стихійна маса виступає монолітно згуртованою, могутньою, нещадною, безкомпромісною. Всі дії гайдамаків спрямовані на досягнення єдиної мети — звільнити Україну від чужоземного поневолення, встановити справедливий державний лад, стати вільним господарем своєї власної землі, своєї долі. Їхнім ідеалом державного устрою була Гетьманщина, незалежна республіка. Боротьбу проти поневолювачів гайдамаки називали «святим ділом».
Образ народного героя
Безжально знищуючи всіх гнобителів, гайдамаки були мужні й непохитні в збройних суперечках з ворожим військом. Шевченко всю увагу зосередив на відображенні почуттів і настроїв народних мас, що надає творові глибокого ліризму. На відміну від реакційно налаштованих письменників, які зображували гайдамаків розбійниками, Шевченко змалював їх народними героями, тобто так, як пам’ятав їх і оцінював сам трудовий люд.