«Герой нашого часу»: цитатна характеристика Печоріна
15 січня 2025 р.•
Цитатна характеристика Григорія Печоріна дозволяє глибше зрозуміти цього складного героя через його власні слова та оцінки інших персонажів. Лермонтов майстерно використовує пряму мову для розкриття внутрішнього світу Печоріна, його самоаналізу та ставлення оточуючих до нього.
Самохарактеристика Печоріна
«Я іноді себе зневажаю... чи не тому я зневажаю і других?» — ці слова розкривають глибокий внутрішній конфлікт героя.
«У мене нещасний характер: виховання чи Бог мене такого створив, не знаю» — Печорін намагається зрозуміти причини своєї духовної кризи.
«Я люблю ворогів, хоча не по-християнськи. Вони мене забавляють, хвилюють мені кров» — показує його потребу в сильних емоціях.
«Я став нездатний на благородні поривання» — трагічне усвідомлення власної духовної деградації.
Про своє ставлення до людей
«Я до дружби нездатний: з двох друзів завжди один раб другого» — цинічний погляд на дружбу.
«Любов дикунки не набагато краща за любов знатної пані; невігластво і простосердечність однієї так само набридають, як і кокетство другої» — про своє розчарування в коханні.
«Я грав роль сокири в руках долі» — усвідомлення своєї руйнівної ролі в житті інших.
«Чи я не був завжди добрим товаришем для тих, які мене кохали?» — риторичне питання, що показує його самообман.
Про сенс життя та долю
«Навіщо я жив? для якої мети я народився?.. А, верно, вона існувала, і, верно, було мені призначення високе, бо я відчуваю в душі моїй сили необмежені» — трагічні роздуми про нереалізовані можливості.
«Я часто себе питаю, навіщо я так наполегливо домагався любові дівчини, яку не збирався одружувати» — самоаналіз своїх мотивів.
«Моя любов нікого не зробила щасливим, бо я нічим не жертвував для тих, кого кохав» — визнання власного егоїзму.
«Чи буду я щасливий? Ні! Я вичерпав чашу насолод і переконався, що любов дикунки не набагато краща за любов знатної пані» — песимістичний висновок про неможливість щастя.
Оцінка Максима Максимовича
«Славний був малий, сміливий, тільки дивний... Інколи дивишся на нього — мовчить та мовчить, а як почне розказувати, так животики надірвеш зі сміху» — про суперечливість характеру Печоріна.
«Багато в нього було різних дивацтв» — про незвичайність поведінки героя.
«Він був такий тоненький, білявенький, ніби хворий» — зовнішній вигляд Печоріна очима простої людини.
«А втім, добрий був малий» — незважаючи на все, Максим Максимович зберігає прихильність до Печоріна.
Думки інших персонажів
Грушницький: «Печорін — людина досить загадкова» — заздрість та нерозуміння.
Княжна Мері: «Він мене лякає... але водночас і приваблює» — суперечливе ставлення.
Віра: «Ти єдиний чоловік, якого я не могла б обманути» — визнання його проникливості.
Доктор Вернер: «Печорін — людина незвичайна» — професійна оцінка психолога.
Авторська характеристика
«Герой нашого часу... це портрет, складений з пороків всього нашого покоління, в їхньому повному розвитку» — авторське пояснення образу.
«Історія душі людської, хоча б найдрібнішої душі, ледь чи не цікавіша і не корисніша за історію цілого народу» — про мету створення образу.
Лермонтов показує Печоріна без прикрас, але й без засудження, намагаючись зрозуміти причини його духовної кризи.
Автор бачить у Печоріні не злочинця, а жертву історичних обставин та суспільних умов.