«Герой нашого часу»: образ Вуліча — фаталіст
15 січня 2025 р.•
Вулич — один із найзагадковіших персонажів роману Михайла Юрійовича Лермонтова «Герой нашого часу». Цей молодий офіцер з'являється лише в останній повісті «Фаталіст», але його образ має важливе значення для розкриття філософської проблематики твору. Через долю Вуліча автор досліджує питання про роль випадковості та неминучості в людському житті.
Портрет та характеристика
Вулич — молодий офіцер сербського походження, який служить у козацькій станиці разом з Печоріним. Це людина середнього зросту з виразними рисами обличчя.
Особливу увагу привертають його очі — глибокі, проникливі, в яких Печорін читає печать смерті. Це надає образу Вуліча містичного забарвлення.
За характером Вулич мовчазний, замкнутий, схильний до філософських роздумів. Він рідко висловлює свої думки, але коли говорить, то вражає глибиною суджень.
Вулич — азартна натура, яка любить ризик та небезпеку. Він готовий поставити на карту навіть власне життя.
Філософські переконання
Віра в долю: Вулич твердо вірить у фатум — неминучість долі, яка керує людським життям.
Детермінізм: вважає, що все в житті людини заздалегідь визначено, і змінити це неможливо.
Містицизм: схильний до містичних переживань, вірить у передчуття та пророцтва.
Фаталізм: приймає долю як неминучість, не намагається їй протистояти.
Експеримент з долею
Під час філософської дискусії про долю Вулич вирішує провести страшний експеримент — перевірити, чи справді існує фатум.
Він бере пістолет, приставляє до скроні та натискає гачок. Зброя дає осічку, що підтверджує його віру в долю.
Печорін, дивлячись на Вуліча після експерименту, бачить на його обличчі «печать смерті» та передбачає йому загибель цієї ж ночі.
Передбачення збувається: Вулич гине від руки п'яного козака, який зарубує його шаблею без будь-якої причини.
Роль у філософській проблематиці
Через образ Вуліча Лермонтов досліджує одну з центральних проблем роману — питання про долю та свободу волі.
Вулич втілює крайній фаталізм — віру в те, що все заздалегідь визначено. Його експеримент — спроба довести цю теорію.
Парадокс у тому, що Вулич, довіривши долі в одному випадку (з пістолетом), стає жертвою випадковості в іншому (напад козака).
Його доля ставить під сумнів як крайній фаталізм, так і повну свободу волі, показуючи складність цих питань.
Вплив на Печоріна
Історія Вуліча глибоко вражає Печоріна, змушує його замислитися над власною долею та призначенням.
Печорін бачить у долі Вуліча своєрідне попередження — можливо, і його чекає подібна доля.
Експеримент Вуліча та його загибель підштовхують Печоріна до власних роздумів про сенс життя.
Через цю історію Печорін приходить до висновку про необхідність активної життєвої позиції, незважаючи на невизначеність долі.
Символічне значення образу
Вулич символізує людину, яка повністю довіряє долі, відмовляючись від активної життєвої позиції.
Його загибель показує небезпеку крайнього фаталізму — людина може стати жертвою власної пасивності.
Образ Вуліча контрастує з Печоріним, який, незважаючи на свої недоліки, зберігає активність та волю до життя.
Через цей образ Лермонтов застерігає проти крайнощів у розумінні долі та свободи волі.