Горацій «До Мельпомени»: текст оди
Ода «До Мельпомени» Квінта Горація Флакка - один з найвідоміших віршів античної поезії, який прославляє силу мистецтва та безсмертя поета. Літературний жанр твору - ода, де автор звертається до музи трагедії Мельпомени. Твір представлено у двох перекладах: Миколи Зерова та Андрія Содомори.
Горацій «Мій пам'ятник стоїть…» (переклад М. Зерова)
(III, 30)
Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний; Я не умру цілком: єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки жерці на Капітолій Із дівою мовчазною ходитимуть. Будуть знати мене від Авфіда, що швидко Бурлить, де рільникам колись Давно за владаря був серед полів сухих,— Будуть знати, що й - славний з убогого — Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські пісні. Горда по праву будь, Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись, Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.
Горацій «До Мельпомени» (переклад А. Содомори)
Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді, Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний. Я не умру цілком: єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки жерці на Капітолій Із дівою мовчазною ходитимуть. Будуть знати мене від Авфіда, що швидко Бурлить, де рільникам колись Давно за владаря був серед полів сухих,— Будуть знати, що й - славний з убогого — Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські пісні. Горда по праву будь, Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись, Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.
Значення оди «До Мельпомени»
Ода «До Мельпомени» (лат. Exegi monumentum) - вершина творчості Горація, яка стала символом вічності поезії. У цьому вірші поет стверджує, що його твори переживуть матеріальні пам'ятники та залишаться в пам'яті нащадків навіть після його смерті.
Твір написаний у формі звернення до Мельпомени, музи трагедії, але водночас містить глибокі роздуми про призначення поета та роль мистецтва в історії людства. Горацій вважає, що саме поезія дарує безсмертя, а не мармурові статуї чи піраміди.
Коментарі