Скорочений переказ повісті “Маруся” Григорія Квітки-Основ'яненка
26 липня 2024 р.•
Повість 'Маруся' Григорія Квітки-Основ'яненка — це перлина українського сентименталізму. Твір розповідає зворушливу історію кохання, сповнену щирих почуттів, соціальних перешкод та трагізму. Пропонуємо детальний переказ ключових подій повісті.
Родина та дитинство Марусі
Наум Дрот та його дружина Настя були заможними та працьовитими селянами, глибоко релігійними та шанованими в селі. Довгий час у них не було дітей, та врешті-решт Бог подарував їм доньку Марусю.
Дівчинка росла в любові та турботі. Змалечку вона була слухняною, побожною та працьовитою. 'Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки', — так описує її автор. Маруся уникала гучних компаній та вечорниць, віддаючи перевагу допомозі батькам та домашнім справам.
Зустріч з Василем
На одному з весіль, де Маруся була дружкою, вона зустрічає Василя — міського свитника, 'гарного русявого хлопця'. Між молодими людьми одразу спалахує кохання.
Їхні почуття розвиваються стрімко. Після незручного знайомства за весільним звичаєм, вони зустрічаються наступного дня в місті. Доля дає їм можливість залишитися наодинці, і Василь зізнається Марусі у своїх почуттях. 'Люблю я тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі!', — каже він.
Перешкоди на шляху до щастя
Василь посилає старостів до Марусі, але її батько, Наум Дрот, відмовляє. Причина — соціальна нерівність та загроза того, що Василя-сироту заберуть у солдати на 25 років. 'Служба довга, двадцять п’ять літ! Та що з нею станеться? Змарніє, зачахне, і світа не побачить!', — пояснює він свою позицію.
Щоб заробити гроші на 'найомщика', який відслужить за нього, Василь змушений покинути рідне село та піти на заробітки. Молоді люди прощаються, і Маруся обіцяє вірно чекати на коханого.
Хвороба та смерть Марусі
Минає час. Маруся відмовляє усім женихам. Одного разу, пішовши до лісу по гриби, вона потрапляє під сильну зливу, застуджується і тяжко хворіє. Передчуваючи свою смерть, вона прощається з батьками.
У цей час повертається Василь, який заробив гроші і сподівається на щасливе майбутнє з коханою. Але замість весілля він застає похорон. Горе вражає його настільки, що він втрачає свідомість біля могили Марусі.
Доля Василя
Після похорону Василь зникає. Довгий час про нього нічого не чутно. Батьки Марусі бояться, що він наклав на себе руки. Лише через два роки до них доходить звістка, що Василь постригся в ченці у Києво-Печерському монастирі під ім'ям Венедикт.
Він присвятив своє життя молитвам за душу Марусі. Проте туга за коханою підточувала його здоров'я, і незабаром він помер. Його останнє прохання — покласти в труну жменю землі з могили Марусі — не було виконано через чернечі закони. Батьки Марусі, дізнавшись про це, знаходять його могилу і моляться за возз'єднання їхніх душ на небі.