Характеристика Ярославни в «Слові про похід Ігорів»
4 жовтня 2014 р.•
Образ Ярославни в «Слові про похід Ігорів» є одним з найяскравіших та найемоційніших у світовій літературі. Це глибоко ліричний образ жінки, втілення подружньої вірності, моральної чистоти та справжньої любові. Ярославна приваблює своєю людяністю, задушевністю і разом з тим патріотизмом, вражає внутрішньою красою, красою вірності та самопожертви.
Риси характеру Ярославни
Ярославна володіє багатьма чудовими рисами характеру:
- чуйність і доброта
- лагідність і беззахисність
- волелюбність і щирість у почуттях
- вірність
- велике почуття відповідальності
- вболівання за долю «лада», його війська
- вміння спілкуватися з природою
- любов до рідного краю
Ці риси роблять її образом ідеальної жінки того часу — вірної дружини, яка готова на все заради свого чоловіка та рідної землі.
Ярославна як дружина
Ярославна — юна дружина Ігоря, яка, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, з тривогою чекає звістки від нього. Її турбота про чоловіка виходить далеко за межі особистого щастя — вона переживає за всю його дружину, за кожного воїна, який пішов у похід.
Дізнавшись про поразку Ігорового війська, Ярославна тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі.
Плач Ярославни
Ярославна, сумуючи, плаче, мов чайка. Вона, якби змогла, полетіла би пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б «кривавії рани на дужому тілі князя».
У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця. Плачучи у Путивлі, Ярославна докоряє вітрові:
«Чому мечеш ти хановськії стріли
На своїх легесеньких крильцях
На моєї лади воїв?»
Звернення до природи
Звертаючись до великого Дніпра-Славутича, Ярославна благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море. Звертаючись до сонця, Ярославна і йому, плачучи, докоряє, що воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу.
Ярославна так невимовно страждає, так пристрасно благає сили природи про допомогу, що, здається, вони почули її і відгукнулися:
«Ігореві князю Бог путь явить
Із землі Половецької
На землю Руськую
К отчому золотому столу».
Символічне значення образу
Образ Ярославни належить до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі. Великі людські почуття тонко підмічені і відтворені автором «Слова», витримали випробування часом. Пройшовши крізь віки, Ярославна хвилює і сучасного читача своєю моральною силою, благородством і чистотою.
Вона стає символом вірної дружини, яка готова на все заради свого чоловіка, але водночас не забуває про свій обов'язок перед народом та рідною землею. Її образ втілює ідеал жінки, яка поєднує в собі особисте щастя з громадянським обов'язком.