«Шинель»: характеристика значної особи
8 вересня 2025 р.•
«Значна особа» – один із ключових героїв повісті Миколи Гоголя «Шинель». Цей персонаж втілює негативні риси чиновницько-бюрократичного суспільства Російської імперії. Гоголь навмисно не дає йому імені чи прізвища, адже чин важливіший за особистість.
Хто такий «значна особа»
«Значна особа» – чиновник у генеральському званні. Він дуже хизувався своїм високим становищем. У душі був добрий, порядний і навіть розумний чоловік, але боявся втратити свою «значущість».
Гоголь так описує цього персонажа:
«А втім, він був душею не зла людина, добра з товаришами, послужлива; але генеральський чин зовсім збив його з пантелику. Діставши генеральський чин, він якось заблудився, збився з пуття і зовсім не знав, як йому бути»
Подвійність натури
Характер «значної особи» розкривається через його поведінку з різними людьми. Коли йому випадало бути з рівними собі, він був людиною як слід, порядною, з багатьох поглядів навіть не дурною.
Але як тільки траплялось йому бути в товаристві, де були люди хоч на один чин нижчі проти нього, там він був просто нестерпним. Він мовчав, і стан його викликав жаль ще й тим, що навіть і сам він почував, що міг би провести час незрівнянно краще.
В очах його часом світилося сильне бажання пристати до якоїсь цікавої розмови та гуртка, але його спиняла думка: чи не буде це занадто вже з його боку, чи не буде фамільярно, і чи не зменшить він тим свого значення.
Система суворості
Основою поведінки «значної особи» була суворість. Всі залишки людяності, що ще жевріли в душі цього чиновника, придушувалися бажанням у всьому відповідати займаній високій посаді.
З нижчими за себе за званням він спілкувався лише трьома фразами:
- «Як ви смієте?»
- «Чи знаєте, з ким говорите?»
- «Чи розумієте ви, хто стоїть перед вами?»
Він намагався збільшити значність багатьма іншими способами. Завів, щоб нижчі чиновники зустрічали його ще на сходах, коли він приходив на посаду. Щоб до нього просто з'явитися ніхто не смів, а щоб відбувалось усе порядком найсуворішим: колезький регістратор доповів би губернському секретареві, губернський секретар – титулярному, і лише таким способом справа доходила до нього.
Зустріч з Башмачкіним
Акакій Акакійович Башмачкін звернувся до генерала, щоб той допоміг повернути вкрадену шинель. Але його прохання роздратувало генерала. Слова Башмачкіна про ненадійність канцеляристів викликали гнів «значної особи».
Генерал вигнав Башмачкіна й викликав у нещасного тваринний страх перед вищим чиновником. Цей епізод показує жорстокість бюрократичної системи та байдужість можновладців до долі маленької людини.
Після історії з бідним чиновником «значна особа» пожалкував, що так повівся й перебував у поганому настрої. Навіть хотів виправити ситуацію, але дізнався, що Башмачкін помер. Щоб відволіктися від поганих думок, генерал збирався розважитися зі своєю коханкою Кароліною Іванівною.
Символізм образу
«Значна особа» втілює в собі негативні ознаки владної верхівки чиновницько-бюрократичного суспільства. Гоголь знеособлює цей персонаж, не даючи йому імені та прізвища, а наділяючи лише прізвиськом – «значна особа».
Ім'я в цьому світі нічого не варте порівняно з генеральським чином – то навіщо воно йому! Це підкреслює головну думку Гоголя: в бюрократичній системі особистість зникає, залишається лише чин.
Саме тому на «значну особу», яка в очах Акакія Акакійовича символізує несправедливий деспотичний режим, і спрямовується посмертна помста Башмачкіна.
Зустріч з привидом
Тільки привид, а не сам Акакій Акакійович здатен на помсту генералові за байдужість і образу:
«Ага! то ось ти, нарешті! нарешті, я тебе, той, впіймав за комір! твоя шинель мені й потрібна! Не потурбувався про мою, та ще й нагримав, – віддавай же тепер свою!»
Зустріч з привидом справила на генерала сильне враження:
«Обернувшись, він заметив чоловіка невеликого зросту, в старому поношеному вицмундирі, і не без жаху впізнав у ньому Акакія Акакійовича. Обличчя чиновника було бліде, як сніг, і дивилося зовсім мерцем»
Зміни після пригоди
Генерал після пригоди з чиновником-мерцем змінився. Він став м'якшим, людянішим:
«Він навіть не так часто почав говорити підлеглим: «як ви смієте? чи розумієте ви, хто перед вами?»; а коли й говорив, то вже не раніше, як вислухавши спершу, про що мова»
Ця зміна показує, що навіть у зачерствілому серці може прокинутися совість. Але потрібна була смерть людини і містичний жах, щоб генерал зрозумів свою провину.
Коментарі