«Харитя» Михайла Коцюбинського: аналіз оповідання

15 жовтня 2025 р.•

Оповідання «Харитя» Михайла Коцюбинського — це зворушлива історія про восьмирічну дівчинку, яка виявляє недитячу мужність та відповідальність. Твір розповідає про важке життя бідних селян і силу дитячої любові до матері.

Паспорт твору

Автор: Михайло Коцюбинський
Рік написання: 1891
Рід літератури: епос
Жанр: оповідання (соціально-побутове)

Тема твору: зображення нелегкого життя дівчинки Хариті, яка змушена самостійно долати труднощі, щоб допомогти хворій матері.

Ідея твору: прославлення дитячої самопожертви, відповідальності, любові до матері та віри в допомогу Божу.

Головна думка: важке безпросвітне життя, приреченість на страждання, важку працю бідних селянок-удовиць та їх дітей в Україні за часів російського царизму.

Головні герої оповідання

Харитя — восьмирічна дівчинка, яка проявляє надзвичайну зрілість, відповідальність і доброту. Вік: 8 років.

Риси характеру: добра, турботлива, мужня, наполеглива, відповідальна, працьовита.

Вчинки: доглядає хвору матір, готує їжу, вирішує самостійно жати жито. Дівчинка бере на себе дорослу відповідальність, розуміючи, що від неї залежить виживання родини.

Мати Хариті — хвора, ослаблена жінка, пригнічена смертю чоловіка. Вона любляча мати, яка переживає за свою дитину, але змушена миритися зі своїм безсиллям. Риси характеру: любляча, турботлива, тривожна.

Молодички — добрі жінки, які допомогли Хариті та її матері. Вони уособлюють доброту й взаємодопомогу, які так важливі в житті.

Хрещений батько Хариті — допомагає сім'ї привезти зібраний хліб.

Сюжет та композиція

Експозиція — опис тяжкого становища Хариті та її хворої матері після смерті батька.

Зав'язка — рішення Хариті самостійно зібрати жито.

Розвиток дії — важка робота дівчинки в полі, її переживання та боротьба з труднощами.

Кульмінація — зустріч із молодицями, які розуміють її ситуацію й обіцяють допомогти.

Розв'язка — мати одужує, врожай зібрано, сім'я врятована від голоду.

План оповідання

Короткий план:

Тяжка хвороба матері Хариті
Намір дівчинки самостійно зібрати жито
Важка праця Хариті в полі
Допомога молодиць
Одужання матері та врятований врожай

Детальний план:

Хвороба матері
Харитя доглядає матір, готує вечерю
Молитви дівчинки
Рішення Хариті
Дівчинка йде на поле
Важка праця
Зустріч із молодицями
Сльози Хариті
Повернення додому
Допомога молодиць
Одужання матері

Характеристика твору

Образ Хариті, героїні однойменного оповідання М. Коцюбинського, вражає і сучасних читачів. На плечі восьмирічної дівчинки, яка тільки-но втратила батька, лягають турботи про хвору матір та господарство.

М. Коцюбинський симпатизує своїй героїні, наділяє її найкращими рисами, серед яких варто у першу чергу відмітити повагу і любов дівчинки до матері. Це проявляється як у вчинках (опікується хворою матір'ю), так і в мовленні, яке відзначається шанобливим зверненням до матері на «Ви».

«Мати стиха застогнала. Харитя стрепенулась і підбігла до ліжка. – Чого ви, матінко? Може водиці холодної? Що у вас болить? – ластівкою припадала вона коло недужої».

Письменник відмічає, що у таких екстремальних ситуаціях дитина відразу дорослішає. Портрет героїні: «Любо було глянути на її дрібненькі, запечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої. Великі сиві очі з-під чорних вій дивилися пильно й розумно. Смугляве личенько розчервонілося, повні вуста розтулилися – вся увага її була звернена на роботу».

Внутрішній світ Хариті

Дорослість проявляється й у думках і переживаннях Хариті. Не про дитячі радощі і забави мріє головна героїня. Її думки насамперед займає хвороба матері і щире бажання самостійно вижати ниву, зібрати хліб – єдиний порятунок для тогочасних селян від голоду:

«Завтра, коли розвидниться, встане Харитя, нагодує маму…, візьме серп і піде в поле. А вже як буде жати! І не розігнеться!»

«І уявилась Хариті вижата нива, а на їй стоять полукіпки і блищать проти сонця, як золоті… Мати з радощів вичуняє, пригорне доню до серця, поцілує, і знов житимуть вони веселі та щасливі і не згинуть зимою з голоду…»

Чуйна, щира дівчинка, Харитя у своєму нестримному бажанні допомогти хворій матері, порадувати єдину рідну людину, не розраховує своїх дитячих сил, вірячи, що самостійно може виконати таку важку роботу.

Майстерність автора

М. Коцюбинський – прекрасний знавець дитячої психології. Він уважно стежить за боротьбою різних почуттів в душі Хариті: захоплення красою природи, страх, любов до матері і бажання їй допомогти.

«От вже і крайню хату минула, вийшла на поле й стала, задивившись в далечінь на чудовий краєвид. І справді було гарно на ниві, несказанно гарно! Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці… І добре Хариті на полі, і страшно. Стала вона й не знає, чи йти далі, чи вертатися».

Дівчинка здатна проявити недитячу витримку, уміння перетерпіти біль пораненого серпом пальця, подолати почуття страху і самотності. І хоча Харитя не може досягти наміченої мети (ниву вижали молодиці), найбільше вражає ініціативність дитини, її бажання працювати, що є наслідком трудового і морально-етичного виховання в родині.

Значення твору

Оповідання «Харитя» — це не просто історія про одну дівчинку. Це узагальнений образ дитинства тисяч українських дітей, які змушені були рано дорослішати через важкі життєві обставини.

Твір викликає глибоке співчуття до маленької героїні і водночас захоплення її мужністю та силою духу. Михайло Коцюбинський показав, що навіть у найтяжчих умовах люди зберігають людяність, взаємодопомогу та віру в краще.

Оповідання актуальне і сьогодні, адже воно нагадує про важливість родинних цінностей, взаємодопомоги та співчуття до тих, хто опинився в скрутному становищі.