Гете «Нічна пісня мандрівника»: аналіз вірша

Автор — Гете

Рік написання — 1780

Жанр: вірш.

Лірика — пейзажна

Тема: зображення краси нічної природи.

Ідея: уславлення краси природи

Головна думка вірша Гете «Нічна пісня мандрівника» — гармонія природи та людини. Автор показує, що людина й природа — нерозривне ціле; все, що відбувається з природою, так само відображається на людині.

Провідний настрій: спокій в природі, неспокій людини, що знаходиться в дорозі

Настрій вірша — тиха печаль, надія, радість.

Епітети — імлі нічній; пташиний грай.

Метафора — зорі зійшли, ніч приспала пташину; ліг супокій, вітрець не лине.

Образи у творі «Нічна пісня мандрівника»:

• Зорові (Вершини, нічна імла, бір),
• слухові (пташиний грай замовк, не чути шуму бору),
• образи відчуття та емоції (супокій, вітрець, що лине).

Вірш складається з 8 рядків. Твір можна розділити на 2 частини: показ спокою нічної природи і стан ліричного героя (втомленого мандрівника).

Цей твір був написаний в 1780 році неподалік від Ільменау в мисливській сторожці на вершині гори, де Гете зупинився перепочити (тоді йому йшов 31-й рік). Опинившись на лоні природи, поет знову відчув приплив творчих сил, усвідомив власну єдність з вічним і водночас молодим світом Природи. У 80 років (за рік до смерті) Гете знову приїхав на те місце, із сумом оглянув той самий краєвид і промовив останній рядок свого вірша: «…скоро ти теж відпочинеш»

Про що вірш? Втомлений мандрівник, який дивиться на зоряне небо і молиться Богові за те, щоб відчути всю повноту життя.

На всі вершини
Ліг супокій.
Вітрець не лине
В імлі нічній.
Замовк пташиний грай.
Не чути шуму бору.
Ти теж спочинеш скоро –
Лиш зачекай.

Переклад М. Бажана