«Голосівки» Артюра Рембо: аналіз вірша

27 січня 2025 р.•

Сонет «Голосівки» (Voyelles) Артюра Рембо (1854-1891) — французького поета — це твір про асоціації між голосними літерами та кольорами. Вірш написаний у 1871 році, але перше друковане видання — у 1883 році. Це поетичний експеримент, синестетичний вірш у стилі символізму та поетики "проклятих поетів".

Паспорт твору

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Сонет (поетичний експеримент, синестетичний вірш).

Напрям, течія: Символізм, поетика "проклятих поетів".

Автор: Артюр Рембо (1854-1891) — французький поет.

Написано: У 1871 році, вперше опубліковано в 1883 році.

Віршовий розмір: Класичний александрійський вірш (12-складовий вірш) зі структурою, як і властиво сонету: дві чотирирядкові строфи + дві трирядкові.

Тема та ідея твору

Тема: Асоціації між голосними літерами та кольорами. Рембо присвоює кожній з п'яти голосних фонем французької мови конкретний колір та образ.

Ідея: Через кольори й образи Рембо прагне передати поєднання краси і потворного, світла і темряви, музики й шуму, природи й штучного. Він створює новий принцип образу, де не логіка чи сюжети, а асоціації між звуком і кольором стають засобами естетичного переживання.

Асоціації голосних із кольорами

A (а) — чорний: «чорні мухи», «корсет», «смітники», «гул» і «дзижчання» — образи потворного та загнивання. Сонце темряви, руйнації, смерть, огидність.

E (е) — білий: «шатра в білій млі», «льодовики», «випари», холодні, чисті, прозорі образи. Чистота, невинність, піднесення, ідеали.

I (і) — червоний: «пурпурна кров», «посміх», «каяття», "невситима лють" — сильні пристрасть, емоції. Пристрасть, любов, біль, внутрішня напруга.

U (у) — зелений: «цикл», «моря», «пастовища», «зміна природних форм», спокій, зелень; мудрість природи. Природа, гармонія, спокій, мудрість.

O (о) — синій: «вища сурма», «тиша проміж гір», «промінь із небес», «ангели», «Омега» — містичність, нескінченність, космос. Божественне, завершення, космічність, містика.

Синестезія

Ця схема лежить в основі усього сонета, вона створює своєрідну синестезію — змішування відчуттів (зору і слуху) у поезії.

Синестезія — це поєднання різних відчуттів: звук голосної літери викликає кольоровий образ, а кольоровий образ викликає емоційну реакцію. Це показує, як мова може бути не лише засобом передачі сюжету, але й самим поетичним матеріалом.

Через синестезію Рембо створює новий принцип образу, де не логіка чи сюжети, а асоціації між звуком і кольором стають засобами естетичного переживання.

Символізм та імпресіонізм

Символізм: Пошук внутрішніх відповідностей, прихованих зв'язків між речами, вирізненням символічного значення предметів. Кожна голосна стає символом певного емоційного стану або поняття.

Імпресіонізм: Враження, миттєві образи, фрагментарність, увага до кольору й світла. Рембо показує світ через миттєві враження та асоціації.

Композиція та структура

Траєкторія від початку до кінця: Вірш починається від А (чорного), рухається через кольорову гаму, і закінчується О — синім, променем, Омегою ("ОМЕГА" є символом завершення, цілого).

Ця траєкторія — від темряви до світла, від руйнівного до піднесеного — символічно означає шлях поета, шлях мови. Це показує духовну подорож від хаосу до гармонії.

Контрасти: Контраст чорного й білого, темного й світлого — це те, що робить вірш напруженим і багатогранним. Вірш змінює інтонації: від відрази (А), холодної величі (Е), пристрасті (І), спокою й меланхолії (У), до містичного екстазу (О).

Ліричний герой

Не стільки персона, скільки внутрішній голос, що сприймає світ через кольори й звуки голосних.

Це герой-спостерігач, відкритий до відчуттів, експериментів, до надзвичайного. Йому чужі обмеження класичної логіки.

Герой показує, як поет може створювати нові зв'язки між різними відчуттями та поняттями.

Художні засоби

Синестезія: Змішування відчуттів (зору і слуху) — звук голосної викликає кольоровий образ.

Символи: Кожна голосна стає символом певного емоційного стану або поняття.

Метафори: Образні порівняння між звуками та кольорами.

Контрасти: Протиставлення чорного та білого, темного та світлого.

Головна думка та значення

Це один із ключових творів символізму та модернізму. Він вчить розуміти, як мова може бути не лише засобом передачі сюжету, але й самим поетичним матеріалом.

Розвиває здатність бачити мистецтво через образи, кольори, асоціації — важлива навичка літературного аналізу.

Вірш показує, що поезія може створювати нові зв'язки між різними відчуттями та поняттями, що краса може бути багатогранною та складною.