"І мертвим, і живим, і ненарожденним...": аналіз послання Тараса Шевченка

27 січня 2025 р.•

Послання "І мертвим, і живим, і ненарожденним..." Тараса Шевченка належить до громадянсько-патріотичної, соціально-політичної поеми-послання та є одним з найважливіших творів автора. Твір адресований не тільки сучасникам поета, а й майбутнім поколінням українців, закликаючи їх до боротьби та духовного відродження.

Паспорт твору

Автор: Тарас Шевченко

Літературний рід: ліро-епос

Жанр: поема-послання

Тематичний різновид жанру: громадянсько-патріотичне, соціально-політичне послання

Система віршування: силабічна з елементами силабо-тоніки

Віршовий розмір: "шевченківський вірш"

Римування: різноманітне, непостійне

Строфа: нестрофічна будова

Тема та ідея

Тема: зображення морального обов'язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її політичних та морально-етичних орієнтирів.

Ідея: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів.

Особливість назви твору

Мертві — українські поміщики-кріпосники, які визирають народ.

Живі — інтелігенція, про яку поет найбільше говорить у творі.

Ненароджені — простий народ, поневолений, неготовий до участі в боротьбі, а також майбутні покоління українців.

У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до "ненарожденних земляків", тобто до наступних поколінь українців. Він вчить, що порятунок — у єдності всіх сил нації.

Провідні мотиви

У творі розкриваються мотиви "братопродавство", "чужий (німецький) розум", "національне безпам'ятство", "золота середина як спосіб пізнання себе й світу", "батьки й діти", "Батьківщина", "світле майбуття", "національна еліта".

Композиція

Композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє.

За змістом поеми композиційно вирізняються п'ять частин:

Епіграф — розкриває головну ідею твору: "Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — брехня це".

Вступ — розгортаються обидва мотиви: критика української еліти; заклик до соціального примирення, активного громадського життя заради відродження нації. Ця частина за образністю нагадує псалми.

Критичний портрет сучасної поетові еліти — тут інвектива з елементами бурлеску трансформується в картання, а потім — у пересторогу-заклик ("Схаменіться! Будьте люде..."). Фрагмент за стилем нагадує біблійні описи апокаліптичного суду над людьми.

Узагальнення попередніх мотивів і підсумок — проповідницький монолог.

Завершення — концентрація смислу твору, заклик до інтелігенції повести народ праведним шляхом.

Проблематика

Автор порушує низку важливих проблем: осуд національної байдужості й нагадування: "нема на світі України, немає другого Дніпра"; викриття лакейського схиляння перед чужоземним і заклик: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь"; засудження конформізму (пристосуванства) значної частини української еліти: "Славних прадідів великих правнуки погані"; осуд комплексу меншовартості; критичний перегляд національної історії з метою уникнути помилок державотворення у майбутньому.

Афоризми із твору

Твір містить багато афористичних висловів, які стали крилатими фразами:

"Учітесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає..."
"В своїй хаті своя й правда, / І сила, і воля."
"Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають."
"Нема на світі України, / Немає другого Дніпра. / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра."
"Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде."
"Розкуйтеся, братайтеся."

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби: епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха; анафора, антитеза, риторичні фігури; старослов'янізм, історизм, вульгаризм; іронія, сарказм, гротеск та ін.

Епіграф та його значення

Епіграфом твору стали слова з Біблії: "Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце". Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас стверджують, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.