"І виріс я на чужині...": аналіз вірша Тараса Шевченка
27 січня 2025 р.•
Ліричний вірш "І виріс я на чужині..." Тараса Шевченка, написаний в 1848 році, належить до громадянської (патріотичної) лірики та є частиною відомого циклу "Захалявна книжечка" ("Мала книжка"), у якій поет, криючись від наглядачів, записував на засланні свої поезії. Вірш поєднує елементи романтизму та реалізму, зображаючи трагічну долю покріпаченого народу під час відвідування поетом рідного краю.
Паспорт твору
Автор: Тарас Шевченко
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Рік написання: 1848
Напрям (течія): романтизм з елементами реалізму
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Віршовий розмір: чотиристопний ямб з пірихієм
Римування: змішане: перехресне (АБАБ) та паралельне/суміжне (ААББ)
Строфа: вірш складається з п'яти строфоїдів (строфоподібна єдність віршових рядків)
Тема та ідея
Тема: зображення трагічної долі покріпаченого народу України під час відвідування поетом рідного краю.
Ідея: нещадне викриття соціального гноблення за панщини. Основна думка: "А у селах у веселих, І люди веселі. Воно б, може, так і сталось, Якби не осталось Сліду панського в Україні."
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви вигнання, туги за рідною землею, контрасту між ідеалізованим образом України й реальним становищем селян, поневіряння своїх земляків у кріпацькій неволі, утвердження любові до Батьківщини, мрія про її щастя.
Художньо-стильові особливості
Поезія має автобіографічні мотиви (переживання самого поета). Вірш має чотири основних інтонації: повільна розповідна манера з переходом до гіркої іронії → сум, співчуття → енергійний осуд → мрійливість, елегійність.
Поєднання ліричної оповіді з гострою соціальною критикою. Характерна для Т. Шевченка композиційна особливість: в одному і тому ж рядку одна думка кінчається, а друга починається, напр., "Здається — кращого немає / Нічого в бога, як Дніпро…". Проста народна мова та розмовна інтонація. Емоційна напруженість, експресивність.
Художні засоби та стилістичні фігури
Епітети: "чужий край", "славная країна", "лиха година", "найкращеє село", "тяжкії поклони", "доля добрая", "хороше село", "чорна земля", "сади зелені", "біленькі хати", "німі люди", "славна Україна", "пани лукаві", "лицарські сини", "брати хороші", "препоганії пани", "старий Дніпро", "широкії села", "села веселі", "панський слід".
Метафори: "мама зараннє спать лягла", "повалялись стави", "людей у ярма запрягли", "в оцій пустині пропадать", "зеленіють села".
Уособлення: "Щоб доля добрая любила", "Дніпро… красується, любується".
Гіпербола: "…кращого немає / Нічого в бога, як Дніпро", "Аж страх погано…", "Погано дуже, страх погано…", "На всю Україну".
Антитеза: "Аж страх погано / У тім хорошому селі", "А як не бачиш того лиха, / То скрізь здається любо, тихо, / І на Україні добро".
Образна система
Ліричний герой — власне автор; вигнанець, болісно прив'язаний до України; моральний суддя.
Образ України — подвійний: з одного боку — прекрасна, квітуча, з Дніпром і веселими селами; з іншого — зруйнована панщиною, з "німими" людьми.
Дніпро — символ України, вічності, національної пам'яті.
Ярмо — символ кріпацтва; національного та духовного поневолення.
Коментарі