"Іліада": аналіз епічної поеми Гомера

29 травня 2025 р.•

Героїчна епічна поема «Іліада» Гомера належить до найвідоміших творів античної літератури та розкриває тему зображення подій Троянської війни, зокрема гніву Ахілла та його згубних наслідків для греків. Твір сформовано в VIII ст. до н.е. і вписується в міфологічний троянський цикл.

Паспорт твору

Автор: Гомер

Літературний рід: епос (розповідний твір)

Жанр: героїчна епічна поема (епопея)

Напрям, течія: антична література, героїчний епос доби архаїчної Греції

Час створення: VIII ст. до н.е.

Віршовий розмір: дактилічний гекзаметр (шестистопний дактиль) — традиційний розмір античного епосу

Римування: відсутнє (поема написана неримованим гекзаметром)

Строфа: відсутня як стала строфічна форма; поема поділена на 24 великі розділи (пісні)

Тема та ідея

Тема: зображення подій Троянської війни, зокрема гніву Ахілла та його згубних наслідків для греків. Поема охоплює події останнього (десятого) року війни, приблизно 50 днів конфлікту між ахейцями (греками) і троянцями, фокусуючись на гніві Ахіллеса, образі героя і битвах під Троєю.

Ідея: осуд руйнівної природи війни і гніву та одночасне оспівування мужності й героїзму. Гомер засуджує чвари між союзниками і показує, що гнів призводить до трагедій (загибелі друзів, страждань народу). Водночас у поемі прославляються честь і доблесть воїнів, цінність миру, сила батьківської та материнської любові.

Звучить і мотив швидкоплинності життя: герої усвідомлюють неминучість смерті, тому прагнуть здобути невмирущу славу своїми подвигами.

Художньо-стильові особливості

Епічний спокій: розповідь у "Іліаді" ведеться розмірено, детально, без поспіху, навіть про бурхливі події. Автор не виказує власних емоцій, описує все об'єктивно й велично — це створює ефект так званого "гомерівського спокою".

Докладність описів ("гомерівський каталог"): стиль поеми характеризується детальними переліками і описами. Гомер надзвичайно докладно перелічує імена героїв, кораблі грецького флоту, зброю та обладунки, побутові деталі тощо. Наприклад, у поемі подано знаменитий "каталог кораблів" — список усіх ахейських царів, їхніх кораблів і військ.

Епічний об'єктивізм: авторська неупередженість у ставленні до героїв. Гомер однаково велично зображує як ахейців, так і троянців, не ідеалізуючи одних і не демонізуючи інших.

Піднесений, урочистий стиль: мова твору велична, патетична, наближена до урочистого стилю. Часто використовуються звертання та заклики (поема починається зверненням до Музи: "Гнів оспівай, о богине…"), риторичні запитання, вигуки, що надає тексту піднесеного тону.

Поєднання міфологічного і реального: у поемі поруч із людьми діють боги — втручання богів у людські справи подане як буденна реальність. Це надає твору міфологічного колориту і підкреслює віру стародавніх греків у фатум і опіку богів над смертними.

Художні засоби

Постійні епітети: "Іліада" рясніє сталими епітетами — образними означеннями, що традиційно закріплені за певними персонажами чи явищами. Наприклад: "прудконогий Ахілл" (швидконогий), "володар мужів Агамемнон" (владика воїнів), "шоломосяйний Гектор" (Гектор, що сяє шоломом), "далекострільний Аполлон" (влучний лучник) тощо.

Гомерівські порівняння: у поемі широко застосовуються розгорнуті порівняння — детальні картини, в яких бойові сцени чи дії героїв порівнюються з явищами природи або буденного життя. Наприклад, воїнів у битві Гомер порівнює з хижаками або стихією: "як леви криваві", "рине військо, немов той прибій морський".

Гіперболи: для підкреслення сили та масштабності подій поет вдається до перебільшень. Так, герой може знищити відразу десятки ворогів, кидок списа описується як надзвичайно далекий, а плач матері — як невтішний на весь світ.

Повтори і формули: "Іліада" має уснопоетичне походження, тому в ній часто повторюються цілі рядки і вирази — так звані епічні формули. Наприклад, звертання вождя до воїнів, описи жертвопринесень, появи богів — всі ці типові сцени містять усталені словесні формули, що повторюються майже дослівно в різних місцях поеми.

Риторичні фігури: у поемі є риторичні звертання (до Музи на початку, до богів у промовах героїв), риторичні запитання ("хто з богів накликав на них сварку?") тощо.

Звукові засоби: подекуди Гомер використовує алітерації та асонанси, щоб звукописом підкреслити атмосферу.

Головні герої

Ахіллес — головний герой-ахеєць, "Пелейон" (син Пелея). Образ Ахілла уособлює найвищу військову доблесть і силу, а водночас — нестримний гнів і гордість. Він практично непереможний у бою, але його гнів (через образу честі) стає згубним для його ж союзників. Ахілл — символ героїчного і трагічного водночас: обравши славу ціною короткого життя, він мусить змиритися зі своєю долею.

Гектор — найвидатніший герой-троянець, захисник Трої. В образі Гектора втілено мужність воїна і людяність: він люблячий син, чоловік і батько. Гектор усвідомлює приреченість боротьби, але стоїть до кінця — таким чином його образ символізує честь, обов'язок перед батьківщиною і сім'єю. Протистояння Гектора й Ахілла — кульмінація поеми — набуває символічного змісту зіткнення двох світів і двох кодексів честі.

Інші ахейські герої: цар Агамемнон — пихатий, владолюбний вождь; Одіссей — мудрий і хитромудрий стратег; Аякс — простодушний, відважний боєць; Менелай — ображений чоловік Єлени, дещо нерішучий; Патрокл — відданий друг Ахілла, благородний і сміливий.

Інші троянські герої: цар Пріам — мудрий старець, люблячий батько, який готовий впасти на коліна перед ворогом заради сина; Паріс (Олександр) — вродливий, але легковажний князь, чия провина (викрадення Єлени) спричинила війну; Андромаха — вірна дружина Гектора, уособлення сімейних цінностей і страждання вдови; Еней — мужній троянський воїн, що уцілів.

Єлена — "прекрасна Єлена", найвродливіша жінка, через яку спалахнув конфлікт; вона символізує як невимовну красу, так і її фатальні наслідки.

Боги: пантеон олімпійських богів виступає активними персонажами поеми. Боги в "Іліаді" наділені антропоморфними рисами — вони чварливі, ревниві, можуть обманювати і гніватись. Водночас кожен бог уособлює певну силу або ідею: Афіна — мудрість і військову стратегію, Арес — сліпу лютість війни, Афродіта — кохання, Аполлон — сонце, мистецтво і нищівну хворобу, Зевс — верховну владу і долю тощо.

Символічні образи

Щит Ахілла (викуваний богом Гефестом у XVIII пісні) — своєрідна мікромодель світу: на ньому зображено сцени мирного життя і війни, що символізує всю повноту людського буття навіть на фоні героїчного епосу.

Вогонь часто виступає символом війни (Троя палає, як вогнище війни).

Птахи і пси, що пожирають тіла полеглих, є жахливою ознакою безвісної смерті і ганьби, яка чекає переможених.

Сльози Пріама перед Ахіллом — символ примирення людяності над ворожнечею (в кульмінаційній сцені навіть закляті вороги знаходять спільний людський біль).