"Інфанта": аналіз вірша Миколи Вороного

1 жовтня 2025 р.•

Вірш «Інфанта» Миколи Вороного належить до інтимної лірики та розкриває тему згадування зустрічі з жінкою-видінням на тлі осінньої природи. Твір написаний у стилі імпресіонізму з елементами неоромантизму та демонструє складну метафоричність мови.

Паспорт твору

Автор: Микола Вороний

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Напрям, течія: модернізм; імпресіонізм з елементами неоромантизму

Вид лірики: інтимна

Віршовий розмір: ямб, здебільшого три- та чотиристопний

Римування: перехресне (АБАБ)

Строфа: чотиривірш (катрен), всього вісім строф

Тема та ідея

Тема: згадування зустрічі з жінкою-видінням на тлі осінньої природи.

Ідея: оспівування вічної недосяжної краси, яка водночас надихає й ранить, прагнення до неї.

Провідні мотиви: захоплення вродою жінки; розрив між мрією та дійсністю; ілюзія та духовне потрясіння; вплив історичних подій (Революції); гармонія та хаос.

Композиція

Поетичний портрет у формі сну, що починається романтичною пейзажною картиною, переконує читача в авторському намірі уникнути конкретики значення, вималювати абстрактний характер.

Можна простежити умовну сюжетну лінію: захват → спостереження → розчарування.

Зміна настрою від мажорного на початку до мінорного наприкінці.

Наявні ознаки вірша-медитації (потік свідомості, що репрезентує елегійні роздуми чи своєрідні пейзажні замальовки).

Художньо-стильові особливості

Складна метафоричність мови: кожен образ багатозначний, а художні засоби та авторські новотвори роблять вірш іще більш емоційним.

Мелодійність – легкість ритму, гармонійне поєднання звуків.

Відчувається вплив французького декадансу: гіперестетизм, краса перед занепадом, внутрішній надлом — фатальне переживання і перетворення особистості.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби:

Епітети: "танками прозорими", "осінні дерева", "акордами проміннострунними", "килимами вогнелунними", "мрійноткане", "синя далечінь", "туманний обрій", "дзвінкою чорною сильветою", "попелястий жаль", "велична інфанта", "холодний полиск очей", "червона заграві"
Метафори: "Різьблю свій сон...", "на землю тканками прозорими лягли дерева", "Венера кинула алмаз", "сильветою упала на емаль (тінь)", "вуалетою стелився попелястий жаль", "я схилився упокорено, діткнутий лезом двох мечей"
Уособлення: "і стріча та жива", "день хвилював і тихо гас", "дрімала синя далечінь", "замиготіла Ваша тінь", "міф...виринає з тьми століть", "Революція...пливала"
Порівняння: "Ви йшли, як сон, як міф укоханий...", "величною інфантою"
Оксюморон: "солодка мука"
Авторські неологізми: "проміннострунними", "вогнелунними", "мрійнотканому", "яснозоряно"

Образи та символіка

Образ жінки-інфанти постає як символ вічної недосяжної краси, яка водночас надихає й ранить. Вона "йшла, як сон, як міф укоханий", "величною інфантою".

Контраст між "синьою далечиню" та "кривавою загравією революції" відображає розрив між мрією та дійсністю, гармонією та хаосом.

Історичний контекст Революції вривається в ідилічну картину, розриваючи гармонійний світ мрій.