"Intermezzo": аналіз новели Михайла Коцюбинського

23 грудня 2025 р.•

Новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського належить до імпресіоністичної прози та розкриває тему ролі митця і призначення мистецтва в суспільстві. Твір є синтезом різних видів мистецтв — музики, живопису, театру.

Паспорт твору

Автор: Михайло Коцюбинський

Літературний рід: епос

Жанр: новела, що тяжіє до есе

Напрям: модернізм

Течія: імпресіонізм

Тема та ідея

Тема: роль митця і призначення мистецтва в суспільстві.

Ідея: погляди на митця і його ставлення до народу, моральне обличчя митця, на мистецтво і його суспільну роль; заклик до людини оновитися духовно, стати гармонійною частиною Всесвіту й зусиллями своєї волі витіснити дисгармонію, зло, що панує у світі.

Мотиви: "відповідальність митця", "гармонія з природою", "людина й природа".

Композиція

За імпресіоністичною логікою композиція новели мозаїчна, змонтована з багатьох різних епізодів, у яких розкривається химерна гра настроїв героя.

Основні композиційні вузли новели: вихідний момент — утома ліричного героя і виїзд за місто; розвиток почуття — відпочинок на природі; кульмінація — зустріч із селянином; резюме — приплив нових сил, заклик протистояти злу.

В основі твору зіставлення двох протилежних світів — людського, дисгармонійного, утіленого в образі міста, і гармонійного, досконалого світу природи.

Сюжет у творі особливий, внутрішній. Головну сюжетну канву становить розвиток думок і почуттів ліричного героя. Дія твору відбувається в душі ліричного героя і є однією з рис імпресіонізму.

Дійові особи та образи

Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.

Дійові особи в "Intermezzo" — це символи суперечливих почуттів і переживань. Їх можна поділити на дві групи: образи, які наповнюють душу позитивними емоціями (сонце, жайворонки, ниви); почуття, які вносять смуток, породжують нервовість, стрес (утома, людське горе, залізна рука города).

Символічні образи:

Потяг — символ металевого монстра, моря життя
Людське горе — символ-уособлення
"Білі мішки" — символ страчених (повішених) після революційних подій
Вівчарки — Пава (символ дворянства), Трепов (символ жандармерії), Оверко (символ селянства)
Ніч — символ краси, одухотвореності, присутності Бога в усьому
Зозуля — символ надії
Жайворонок — символ натхнення
Сонце — символ вічності й сили

Художньо-стильові особливості

"Intermezzo" — це синтез різних видів мистецтв — музики, живопису, театру. Від музики — назва, звукові образи, багата палітра метафор, що викликають музичні асоціації, поетизують красу природи.

Описи природи вражають своєю мальовничістю; часто письменник малює словами, і виразна яскрава картина постає перед читачем.

Від театру — дійові особи, окремі драматичні сцени.

"Intermezzo" — твір імпресіоністський. Тут не стільки зображуються події, як описуються враження від них; автор більше орієнтується на почуття. Новела мовби зіткана з яскравих фарб, звуків, думок, настроїв.

У творі переважають називні та безособові речення, внутрішні монологи. Твір має присвяту: "Кононівським полям".

Наявність переліку дійових осіб перед текстом зближує новелу "Intermezzo" з драматургією.

Проблематика

У новелі розкриваються важливі філософські та моральні проблеми:

душевної рівноваги
повноцінного життя
специфіки творчого процесу
митця і суспільства
гармонії людини і природи

Конфлікт

Конфлікт твору своєрідний. Він пролягає у філософсько-психологічній площині. Ліричний герой цілком відданий людям, художник чесний і дуже сумлінний. Кульмінаційний момент — зустріч митця із селянином.

Твір написано у монологічній манері, розповідь ведеться від першої особи. Зміст новели — своєрідний поетичний знімок внутрішнього стану митця.

На першому плані твору — пейзаж у багатоманітних його виявах. У Коцюбинського дійові особи — це не люди, а почуття, точніше, символи суперечливих почуттів, які постійно ведуть боротьбу в душі героя. Природа в новелі бере безпосередню участь у розвиткові сюжету, супроводжує ліричного героя, гармонує з його переживаннями й думками.