«Іван Підкова» Т. Шевченка стислий переказ

Було колись в Україні, що запорожці панували, добуваючи славу та свободу. Тепер минули ті часи, тільки вітер нишком у полі з вітром говорить про волю.

Було колись добре жити на Вкраїні, згадаєш — і серце спочине.

Чорна хмара вкриває небо й сонце. Синє море звірюкою стогне і виє. Козаки на байдаках виходять у море погуляти. Хвилі кругом як ті гори, а козакам того тільки й треба, пливуть собі та співають.

Попереду отаман веде, куди знає. Закрутив чорні вуса, підняв шапку — човни стали. І подає команду — рушати до самого Царграду, до султана в гості. Козаки готові, отаман дякує їм. Синє море кипить, а пан-отаман знову походжає та на хвилю поглядає.

I частина: Поет оспівує козацькі часи в Україні. Запорожці вміли воювати, добувати славу і волю. Від тієї слави лишилися тільки високі могили, що «про волю нишком в полі з вітрами говорять». Та згадка про ті славні часи, може, заспокоїть серце.

II частина: На тлі бурного моря зображено велич, силу й рішучість запорожців та їх отамана. Запорожці, завзяті й сміливі вояки, вирушають у морський похід до Царграду, столиці султанської Туреччини.

Отаман веде козаків, куди знає. Походжає вздовж байдака, гасить люльку в роті; поглядає сюди—туди — де—де буть роботі? Закрутивши чорні уси, за ухо чуприну, підняв шапку — човни стали. «Нехай ворог гине!»

Козаки вирушають у морський похід до Царграду. Отаман вирішує йти до султана в гості. Козаки готові до походу, отаман дякує їм за підтримку. Синє море кипить, а пан-отаман походжає та поглядає на хвилю.

Іван Підкова — отаман запорожців, мудрий керівник, який веде козаків у морський похід

Козаки — завзяті й сміливі вояки, готові йти за отаманом у будь-яку небезпеку

Море — символ небезпеки та випробувань, через які проходять козаки

Царград — мета походу, столиця султанської Туреччини

Головна думка твору — возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови; їх сили волі, братерської дружби. Твір прославляє козацьку доблесть та здатність боротися за волю України.

Поема написана у формі козацької пісні з характерними ритмами та інтонаціями. Шевченко використовує яскраві епітети та метафори для змалювання морського пейзажу та козацької доблесті.

Твір пронизаний патріотичними мотивами та прославляє героїчне минуле українського народу.