"Катерина": аналіз поеми Тараса Шевченка
27 січня 2025 р.•
Поема "Катерина" Тараса Шевченка належить до ліро-епічної соціально-побутової поеми з елементами романтичної поетики. Твір присвячений В. Жуковському на пам'ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва. Поема розкриває трагедію жінки-покритки та дитини-безбатченка в умовах тогочасного суспільства.
Паспорт твору
Автор: Тарас Шевченко
Літературний рід: ліро-епос
Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики
Напрям (течія): реалізм (соціальна нерівність, типова жінка) із елементами романтизму (сильні почуття, винятковість жінки, трагізм її долі)
Система віршування: поєднання силабіки й силабо-тоніки, так званий "шевченківський вірш"
Римування: непослідовне
Строфа: нестрофічна будова
Тема та ідея
Тема: зображення трагедії жінки-покритки і дитини-безбатченка в умовах тогочасного суспільства.
Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки; засудження жорстокості, підступності, бездушності, розбещеності панів.
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви "доля жінки-покритки", "байстрюцтво як соціальне явище", "москаль як аморальний тип людини", "патріархальний устрій суспільства", "народна мораль", "соціальна нерівність".
Композиція
Твір має 5 розділів, кожен із яких відзначається композиційною завершеністю:
Пролог — звернення ліричного героя до дівчат, щоб не кохалися з москалями — злими людьми.
Експозиція — розповідь про непослух Катерини.
Зав'язка — Катерина, не зважаючи на поради батьків, таємно зустрічається з Іваном-москалем.
Розвиток дії — Іван вирушає в похід, обіцяє повернутися; Катерина вагітна, народжує; батьки змушені її вигнати, бо вона порушила норми моралі; Катерина, голодна, холодна, зневажена людьми, іде на північ; зима, Катерина знаходить прихисток у хаті лісничих-карбівничих.
Кульмінація — зустріч Катерини з Іваном-москалем, який від неї відвертається.
Розв'язка — Катерина залишає малого сина на поталу й кидається в ополонку.
Епілог — випадкова зустріч сліпого кобзаря й сироти Івася (син Катерини) з батьком-москалем, який відвертається, упізнавши в малому себе.
Головні герої та їх образи
Катерина — щира, віддана в коханні, ставить почуття вище норм народної моралі (за що й покарана), мужньо сприймає вирок батьків. Її образ є утіленням трагедії жінки, яка стала жертвою суспільної нерівності та бездушності.
Москаль Іван — жорстокий, безвідповідальний, дворянин за походженням, нехтує простими людьми, аморальний, нікчемний. Відвертається від Катерини та сина, демонструючи свою бездушність.
Батьки Катерини — люди, які є носіями народної моралі, змушені вигнати дочку за порушення норм.
Ліричний герой — людина, яка співпереживає долі Катерини й дає урок майбутнім поколінням дівчат-українок, розважливий, любить український народ.
Сирота Івась — син Катерини, який веде сліпого кобзаря, став сиротою через трагедію матері.
Проблематика
У поемі порушуються важливі проблеми: моральних законів тогочасного суспільства, їхнього недотримання; честі, відповідальності за свої вчинки; любові та страждання; батьків і дітей; краху ілюзій.
Художні засоби та стилістичні фігури
У творі використано увесь арсенал художніх засобів, особливо епітети, порівняння, риторичні фігури (оклики, звертання). Ліричні відступи у творі слугують для безпосереднього звернення автора до читача, передачі його емоцій та оцінок подій.
Історичне значення
Поему "Катерина" Т. Шевченко присвятив В. Жуковському на пам'ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва. Твір став одним із перших у українській літературі, де зображено трагедію жінки-покритки як соціальну проблему, викликану нерівністю та бездушністю тогочасного суспільства.
Коментарі