"Кайдашева сім'я": аналіз повісті Івана Нечуя-Левицького

16 жовтня 2025 р.•

Повість «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького належить до соціально-побутової прози та розкриває життя української родини другої половини XIX століття. Твір є сатиричною хронікою родинних стосунків, де через дрібні суперечки та прагнення до власності руйнується патріархальний уклад української сім'ї.

Паспорт твору

Автор: Іван Нечуй-Левицький

Літературний рід: епос

Жанр: повість (повість-хроніка), соціально-побутова повість

Напрям (течія): реалізм

Час подій: друга половина XIX століття (після реформи 1861 року)

Місце подій: село Семигори

Тема та ідея

Тема: життя української родини другої половини XIX століття в умовах занепаду патріархального способу буття, змізерніння української душі як результату тривалого існування в умовах кріпацтва.

Ідея: засудження й висміювання вад існуючого суспільного ладу, які спотворювали людські почуття й взаємини, зокрема кріпаччини, "безземельної свободи", облудних церковників; висміювання жорстокості й дріб'язковості в людських стосунках; утвердження національно-етичних і загальнолюдських цінностей.

Композиція

Повість складається з дев'яти розділів. Композиція «Кайдашевої сім'ї» твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм дрібних власників.

Основу сюжету твору складають епізоди родинного життя Кайдашів — сім'ї, в якій іде боротьба за приватну власність. Основним у «Кайдашевій сім'ї» є соціальний конфлікт, породжений приватновласницькими законами тогочасної дійсності, майновою нерівністю між людьми, їх прагненням до власності.

Експозиція — епізоди, що знайомлять читача з місцем дії (опис села Семигори), персонажами твору; розмова Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.

Зав'язка — одруження Карпа з Мотрею, поява молодої сім'ї, побутові суперечки в родині.

Розвиток дії — напружені моменти родинного побуту, послідовний виклад подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки, пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.

Кульмінація — дехто з літературознавців вважає, що кульмінації в повісті немає. Дехто схиляється до думки, що кульмінацією є історія з кухлем, де найрізкіше підкреслено ідіотизм дрібновласницького індивідуалізму: через копійчаного глечика людині викололи око.

Розв'язка — несподівана. Груша всохла, і всі помирилися.

Чи не основну композиційну роль у творі відіграють діалоги та монологи. Саме вони "рухають" сюжет, розкривають психіку героїв. Ці сцени виписані в гумористично-сатиричному плані. Наслідки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичних норм народної моралі. Завдяки майстерності діалогів, повість у багатьох місцях нагадує драматичний твір.

Важливими в композиції твору є описи — портрети, пейзажі, інтер'єри. Потворність дрібновласницького селянського побуту письменник викриває засобами гумору й сатири.

Головні герої та їх образи

Омелько Кайдаш — працьовитий селянин, виснажений панщиною, не здатний керувати своїм життям.

Маруся Кайдашиха — сварлива, обмежена, егоїстична, лицемірна, "біля панів терлася та панського набралася", водночас працьовита, любить дітей.

Карпо — схожий на батька зовні, на матір — душею; чоловік Мотрі; соціальний тип дрібного власника, гордий, насмішкуватий, вередливий, сердитий, упертий, дбає лише про власне господарство, егоїст.

Лаврін — схожий на матір зовні, на батька — душею; чуйний, щиро любить Мелашку, має почуття гумору, але не може оминути сімейних чвар, під впливом обставин змінюється.

Мотря Довбиш — уродлива, розумна, працьовита, у Кайдашів стає сварливою, жорстокою.

Мелашка Балаш — із багатодітної родини, спокійна за вдачею, привітна, але, повернувшись із Києва, стає поступово схожа на оточення.

Баба Палажка — сварлива, "богомільна" селянка.

Символічні образи

У повісті важливу роль відіграють символічні образи:

Природа — красива природа біля села Семигори, груша, курка, підсвинок
Предмети — мотовило, кухоль, лаврський дзвін

Крізь увесь твір тягнеться контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Це помітно ще з експозиції твору.

Художні засоби виразності

У творі використано різноманітні художні засоби: просторіччя, порівняння, епітет, гіпербола, фразеологізм; гумор, іронія, сарказм, сатира, гротеск; змішування стилів.

Мова твору жива, багата на народні вирази та фразеологізми, що надає повісті автентичності та достовірності.

Проблематика

У повісті «Кайдашева сім'я» розкриваються важливі соціальні та моральні проблеми:

добра і зла
батьків і дітей
кохання і сімейних стосунків
людської гідності та свободи
злиденного життя селян, їхньої темноти, неосвіченості
руйнування патріархального укладу
виховання й народної моралі
авторитету в громаді та самореалізації

Історико-літературний контекст

Мотив занепаду родинних цінностей в Івана Нечуя-Левицького постає як факт, що вже відбувся. При цьому одним із чинників, що сприяв виникненню цієї ситуації в українському суспільстві, на думку митця, було кріпацтво — суспільне явище, коли існування простих людей було підпорядковане волі пануючої верхівки, унаслідок чого людина втрачала віру в можливість справедливості, позбувалася відчуття важливості дотримання моральних принципів співжиття.

Історію формування трагедії українського роду можна простежити на прикладі інших творів. Наприклад, у поемі "Катерина" Тарас Шевченко ще показує ситуацію, коли непослух дівчини в умовах твердості патріархальних традицій обертається для неї вигнанням. Пізніше, у XX столітті, проблема розпаду родини, занепаду сімейних цінностей стане одним із важливих аспектів роздумів митців ("Мина Мазайло" Миколи Куліша, "Подвійне коло" Юрія Яновського, "Я (Романтика)" Миколи Хвильового).