Казка «Про Аладіна та чарівну лампу» читати

Розповідають, нібито в одному місті Сходу жив собі бідний кравець і мав сина, якого звали Аладіном. Син цей змалку ледарював, тож коли йому минуло десять років, батько вирішив навчити його якогось ремесла. А що він був дуже убогий і не міг віддати сина в науку до майстра й платити йому, то взяв хлопця до себе в крамничку й став навчати його кравецької справи. Однак Аладін уродився шалапутом і звик цілісінькими днями вештатися з такими ж ледачими, як сам, хлопцями.

Ніхто не міг присилувати Аладіна слухатися батька. Батько і вмовляв його, і сварив, та все було марно. І він занедужав з горя й незабаром помер. А синові хоч би що — байдикував, як раніше.

А той Аладін після батькової смерті зовсім розперезався. З ранку до пізнього вечора він десь тинявся, а додому приходив тільки попоїсти.

Час минав, Аладінові вже зрівнялося п'ятнадцять років, але він і не думав братися за розум.

Одного разу, коли він, як завжди, бавився на вулиці з хлопчиками, до них підійшов незнайомий. Це був чаклун родом з Магрібу, який вивчив усі науки, добре знав астрономію, а ще краще астрологію.

Коли він побачив Аладіна, то мовив сам до себе: «О, саме цей хлопчина мені й потрібен! Це ж задля нього я покинув свою країну!»

— Скажи, хлопчику, це ти Аладін, син кравця?

— Авжеж, шановний прочанине,— відповів Аладін. — Та батько мій давно вже помер.

Чаклун прикинувся, що дуже засмутився, і сказав, що він дядько Аладіна. Він обіцяв допомогти хлопчикові та навчити його ремесла. Аладін повів чаклуна додому до матері. Мати спочатку не повірила, але чаклун переконав її, що він справді брат покійного чоловіка.

Чаклун почав дбати про Аладіна, купував йому одяг та годував. Одного разу він повів Аладіна за місто, до гори, де була таємна печера з скарбами. Чаклун наказав Аладіну увійти в печеру та принести йому стару лампу, яка лежала там. Але попередив: не чіпати нічого іншого.

Аладін увійшов у печеру та побачив багато скарбів. Він набрав собі кишені золотом та дорогоцінностями, а потім знайшов лампу. Коли він намагався вийти, чаклун зажадав спочатку лампу. Аладін відмовився, і чаклун закрив вхід до печери, залишивши Аладіна там.

Аладін залишився в темряві. Він почав терти руки від розпачу, і випадково потер лампу. Раптом з'явився джин і сказав: «Я раб лампи. Що тобі потрібно?»

Аладін здивувався, але швидко зрозумів, що лампа чарівна. Він попросив джина вивести його з печери. Джин виконав бажання, і Аладін повернувся додому з лампою та скарбами.

З часом Аладін дізнався, що може просити у джина все, що захоче. Він став багатим, побудував собі прекрасний палац та одружився з царівною Будур.

Але чаклун не забув про лампу. Він повернувся та хитро викрав її у Аладіна. Джин переніс палац разом з царівною до країни чаклуна.

Аладін не втратив надії. Він знайшов свій палац, переміг чаклуна та повернув лампу. Після цього він з дружиною жили щасливо довгі роки.