Виразні засоби мови у «Казці про яян»
30 жовтня 2025 р.•
Казка-притча Емми Андієвської «Казка про яян» вражає своєю мовною майстерністю. Авторка використовує різноманітні виразні засоби мови, щоб створити філософську притчу про егоїзм, самотність та важливість спілкування з іншими людьми.
Епітети – барви казкового світу
Епітети у казці створюють особливу атмосферу містичності та філософської глибини. Емма Андієвська підбирає означення, які не просто описують, а й несуть смислове навантаження:
- глибочезне провалля – підкреслює небезпеку та безодню егоїзму
- кволого дідуся – показує фізичну слабкість, але духовну силу персонажа
- напівзруйнованої вежі – символ руйнування через відсутність спілкування
- коротесеньке слово – іронічне зменшення назви «яян»
- свіжим повітрям – символ свободи поза містом яян
- вельмишановна брама – олюднення неживого об'єкта
- гарний світ – протиставлення світу яян зовнішньому світу
Ці епітети не просто прикрашають текст – вони створюють контраст між світом яян (глибочезне провалля, напівзруйнована вежа) та зовнішнім світом (свіже повітря, гарний світ).
Метафори – глибина філософського змісту
Метафори у казці несуть основне філософське навантаження. Вони допомагають зрозуміти абстрактні ідеї через конкретні образи:
«Харчуються власним Я» – це центральна метафора казки, яка описує егоїзм яян. Вони живуть лише для себе, замкнені у своєму внутрішньому світі. Ця метафора яскраво ілюструє, як самозакоханість стає єдиним джерелом існування.
«Здолали немощі» – метафора перемоги над слабкістю. Хоча дідусь фізично кволий, він духовно сильний, бо зміг вийти за межі свого «Я».
«Внутрішні підпори тримали мене» – метафора, що описує внутрішню силу та переконання, які підтримують людину у важкі моменти.
«Брама випустила на волю» – олюднення брами, яка ніби свідомо дає можливість звільнитися. Це метафора переходу від замкненості до відкритості.
Усі ці метафори працюють на розкриття головної теми казки – протиставлення егоїзму та відкритості до світу, самотності та спілкування.
Звертання – діалогічність казки
Звертання у казці створюють ефект живого діалогу, роблять оповідь динамічною:
- «Вельмишановна брамо» – поважне звертання до неживого об'єкта показує особливу культуру спілкування яян
- «Хлопчику» – тепле, турботливе звертання дідуся до юного мандрівника
- «Дідусю» – шанобливе звертання хлопчика до старшого
Цікаво, що навіть до неживих об'єктів (брами) яяни звертаються шанобливо. Це контрастує з їхнім егоїзмом – вони ввічливі формально, але байдужі до справжніх людських почуттів.
Звертання між дідусем та хлопчиком, навпаки, теплі та щирі. Вони показують справжні людські стосунки, побудовані на взаємній повазі та турботі.
Гіпербола – казкове перебільшення
Гіперболи у казці створюють казковий ефект та підкреслюють важливі моменти сюжету:
«Хлопчик підняв дідуся» – це фізично неможливо для дитини, але гіпербола показує силу доброти та бажання допомогти. Духовна сила виявляється важливішою за фізичну.
«Замість дідуся мішок за плечима» – перебільшення легкості, яку відчуває той, хто звільнився від тягаря власного егоїзму. Дідусь став легким, бо позбувся вантажу самозамкненості.
Ці гіперболи мають глибокий філософський зміст. Вони показують, що справжні зміни відбуваються не лише фізично, а й духовно. Коли людина відкривається світу, вона ніби позбавляється важкого тягаря.
Символіка та алегоричність
Хоча це не класичні художні засоби, варто відзначити, що вся казка побудована на символах та алегоріях. Місто яян – це алегорія егоїстичного суспільства, де люди замкнені у собі.
Брама, що випускає на волю, символізує можливість змінитися, вийти за межі свого «Я». Глибочезне провалля – це метафора порожнечі життя без справжніх людських стосунків.
Слово «яян» – коротеньке, яке яяни повторюють, символізує обмеженість їхнього світогляду. Вони знають лише одне слово – власне ім'я, бо їх не цікавить нічого, крім себе.
Особливості мови казки
Емма Андієвська створює особливу мову казки, яка поєднує простоту викладу з філософською глибиною. Художні засоби не перевантажують текст, а органічно вплетені в оповідь.
Авторка вміло балансує між казковістю та реалістичністю. З одного боку, у казці є фантастичні елементи (місто яян, дідусь у вежі). З іншого – порушені проблеми цілком реальні та актуальні: егоїзм, самотність, необхідність спілкування.
Мова казки проста та зрозуміла, але кожне слово несе смислове навантаження. Художні засоби допомагають розкрити філософський зміст твору, зробити абстрактні ідеї доступними для юних читачів.
«Казка про яян» – це приклад того, як майстерне використання виразних засобів мови може перетворити просту історію на глибоку філософську притчу про людську природу та важливість відкритості до світу.
Коментарі