"Хіба ревуть воли, як ясла повні?": аналіз роману Панаса Мирного
2 вересня 2025 р.•
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного належить до соціально-психологічної прози та розкриває життєпис злочинця Чіпки від його народження до ув'язнення на каторгу. Твір демонструє соціально-психологічні мотиви протесту селянства та причини перетворення розумної, енергійної й здібної людини на злочинця.
Паспорт твору
Автор: Панас Мирний
Літературний рід: епос
Жанр: соціально-психологічний роман
Напрям (течія): реалізм
Час подій: основні події — середина XIX ст., а загалом від першої половини XVIII ст. до другої половини XIX ст.
Місце подій: село Піски, Московщина, повітове місто Гетьманське
Тема та ідея
Тема: зображення на широкому суспільному тлі життєпису злочинця Чіпки від його народження до ув'язнення на каторгу.
Ідея: утвердження думки: якщо суспільство недосконале, то рано чи пізно народ протестуватиме; заперечення боротьби з несправедливістю через злочин.
Роман мав ще й інший авторський заголовок — "Пропаща сила", який виник із цензурних міркувань, але цілком виражав авторську ідею. Ця назва є своєрідним ключем до розуміння і художнього задуму, і центрального персонажа твору. Вона містить роздуми автора про нереалізовану силу людини, яка народжена для прекрасних справ, але яка не розкрила своїх потенційних здібностей і можливостей.
Композиція
Композиція роману складна, через що академік Олександр Біленький назвав твір "будинком з багатьма прибудовами і надбудовами". Своєрідність і складність композиції зумовлена винятково широкими хронологічними межами зображення життя.
Роман складається із чотирьох великих частин, кожна з яких поділяється на розділи (їх у творі тридцять); кожна частина і розділ мають свій зміст і композиційну завершеність.
У першій частині йдеться про дитячі та юнацькі роки головного героя Чіпки, у другій подано історію села Пісок за півтораста років, третя продовжує розповідь про тяжку долю селянського бунтаря, а остання ознайомлює читача з її трагічним завершенням.
Події в романі розгортаються кількома сюжетними лініями: життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки; життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду; зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Пісок; історія династії панів Польських; життєвий шлях товариша Чіпки Грицька, матері Чіпки Мотрі, дружини Галі.
Події в романі відбуваються не в хронологічній, а в логічно-психологічній послідовності. Перші дві частини — це експозиція; розділом "Нема землі" починається зав'язка; епізоди реакції Чіпки на вигнання його із земства, його духовного зламу — кульмінація; винищення козацької родини Хоменків і арешт головного героя — розв'язка.
І композиція роману, і його сюжет підпорядковані головному завданню — розкрити соціально-психологічні мотиви протесту селянства, показати причини того, чому розумна, енергійна й здібна людина стає на шлях злочину.
Символіка назви
Роман наповнений елементами символіки. Сама назва роману — перефразований вислів з біблійної "Книги Іова", який спочатку виконував роль епіграфа до роману, вказувала на головний символ.
Воли — алегоричний образ знедоленого селянства. Віл — узагальнений образ філософського наповнення, адже віл — це й покірність, і сила, зручна в господарстві. Такою силою й був народ. Цей образ-символ — ключ до прочитання головної ідеї твору — українці в ярмі.
Друга частина є екскурсом у далеке минуле — до історії села Піски. Авторам знадобився півторастолітній зріз часу, щоб показати історичні корені деформації моралі, пов'язані з руйнуванням усталеного національно і релігійно зумовленого порядку життя козацького села. Ретроспективний принцип (звернення до минулого) надає можливість широких зіставлень і узагальнень, робить зображення подій масштабним і в часі, і в просторі.
Головні герої та їх образи
Нечипір (Чіпка) Варениченко — головний герой, символ пропащої сили, духовної сліпоти.
Грицько Чупруненко — друг Чіпки.
Мотря — мати Чіпки.
Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов) — батько Чіпки.
Оришка — баба Чіпки.
Галя — дружина Чіпки.
Христя — дружина Грицька, символ християнської любові й мудрості.
Мирон Гудзь — козак, прадід Максима.
Максим Гудзь (Махамед) — батько Галі, колишній москаль.
Явдоха — колишня повія, мати Галі.
Також у творі присутні персонажі Матня, Лушня, Пацюк — "друзі" Чіпки; Василь Порох — п'яничка, колишній судовий працівник; Кряжов — голова повіту; Чижик — секретар суду; Дмитренко — становий; пан Польський та його нащадки; Лейба — жид-корчмар і його нащадки та ін.
Мотиви
У романі розкриваються важливі мотиви: "любов", "суспільна несправедливість", "народна мораль", "моральна деградація", "москалізм", "злочин і кара", "помста", "жіноча доля", "взаємозв'язок минулого й сучасного", "розплата дітей за гріхи батьків".
Художні засоби виразності
У творі використано різноманітні художні засоби: психологічні контрасти; зображення інтер'єрів, функціональні пейзажі; портретні характеристики; виразні тропи; перехід від об'єктивно-епічної розповіді до внутрішньо-монологічного саморозкриття.
Важливу роль у зображенні психологічного стану героїв відіграють позасюжетні елементи: зокрема описи — пейзажі, портрети для відтворення душевного стану героїв; ліричні відступи й роздуми, що допомагають глибше зрозуміти весь роман.
Проблематика
У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» розкриваються важливі соціальні та моральні проблеми:
- добра і зла
- батьків і дітей
- життєвого вибору
- кохання і сімейних стосунків
- людської гідності та свободи
- злиденного життя селян, їх темноти, неосвіченості
- руйнування патріархального укладу
- виховання й народної моралі
- авторитету в громаді та самореалізації
Історико-літературний контекст
У романі порушено суспільно значущі соціальні проблеми, тому за характером він соціальний. Крім того, соціальні процеси зображено через психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання, звідси глибокий психологізм. Отже, це яскраво виражений соціально-психологічний роман.
Ця жанрова форма роману — надбання реалістичного мистецтва. Внутрішня масштабність роману, його проникливий психологізм, філософічність свідчать, що в українській прозі з'явився новий тип епічного полотна, що за багатьма жанровими якостями відмінний від зразків, створених не тільки раніше, а й одночасно з ним.
Коментарі