Джон Бойн «Хлопчик у смугастій піжамі»: аналіз роману

17 січня 2025 р.•

Роман «Хлопчик у смугастій піжамі» ірландського письменника Джона Бойна - це зворушлива історія про дружбу двох хлопчиків, розділених огорожею концтабору. Твір показує, як невинність дітей стикається з жахливою реальністю Голокосту, і як справжня людяність може виникати незалежно від раси, національності чи оточення.

Сюжет

Дія роману відбувається у 1943 році. Дев'ятирічний Бруно, син коменданта концтабору, переїжджає з родиною з Берліна до будинку поблизу таємничого табору, який він називає «Out-With» (спотворена вимова від «Аушвіц»). З вікна він бачить дітей у «смугастих піжамах» по той бік огорожі.

Одного дня Бруно знайомиться з Шмуелем - єврейським хлопчиком з табору. Між ними виникає дружба. Врешті, щоб допомогти Шмуелю знайти батька, Бруно переодягається в «смугасту піжаму», перелазить під огорожу - і обоє випадково потрапляють у газову камеру й гинуть.

Теми роману

Невинність і невігластво: Бруно - дитина, яка не розуміє масштаби націонал-соціалізму. Він неправильно вимовляє назви - скажімо «Аушвіц» як «Out-With», а Адольф Гітлер - як «The Fury». Це підкреслює його ізольованість і вади розуміння того, що відбувається.

Межі і поділи: Огорожа, яка розділяє Бруно і Шмуеля, є як фізичною, так і символічною межею. Вона розділяє не лише простір, а й долі людей, мораль та людяність. Ці поділи - основа ідентичності й нав'язаної поведінки.

Дружба, яка перемагає класифікації: Попри свою належність до багатої німецької родини, Бруно відкидає упередження, встановлені його оточенням. Його дружба з Шмуелем показує, що справжня людяність може виникати незалежно від раси, національності чи оточення.

Символи і мотиви

Огорожа (загородка) - поділ, ізоляція, невидимі соціальні стіни, але й можливість дружби попри межі. Вона розділяє не лише простір, а й долі людей.

Смугасті піжами - символ знеособлення, нав'язаної ідентичности, однакових умов, в яких люди стискаються в таборах. Бруно, одягнувши такий одяг, стає «таким же» як і Шмуель, що веде до трагедії.

Імпровізовані назви та неправильна вимова - підкреслення дитячого погляду і крайня невизначеність образів, що вводить тон казкової притчі, але з жорстокою реальністю.

Перспектива та стиль

Розповідь ведеться з погляду Бруно - дитячого, наївного. Це створює сильний ефект драматичної іронії: читач бачить й розуміє значно більше, ніж герой.

Тон змінюється: спочатку - дитяча цікавість і захоплення, потім - зростаюча тривога і страх, і врешті - трагедія. Такий поступовий перехід дозволяє глибше відчути, як невинність стикається з жорстокою реальністю.

Історичний контекст

Роман часто класифікують як притчу чи фейбл - не як документальне зображення. Дехто стверджує, що деякі обставини є нереалістичними й можуть вводити в оману щодо історичних фактів.

Водночас роман виконує іншу важливу функцію: емоційну, освітню - він змушує відчути, задуматися, співпереживати. Це історія про людяність і про те, як суспільство може бути роз'єднано через страх, ненависть.