"Коляда": аналіз вірша Богдана-Ігоря Антонича
1 жовтня 2025 р.•
Вірш «Коляда» Богдана-Ігоря Антонича, написаний у 1934 році, належить до пейзажної та філософської лірики та зображує радість очікування народження Христа на тлі зимового пейзажу. Твір увійшов до збірки «Три перстені» та пов'язаний тематично з віршем «Різдво», утворюючи своєрідний диптих.
Паспорт твору
Автор: Богдан-Ігор Антонич
Рік написання: 1934
Жанр: ліричний вірш
Літературний рід: лірика
Напрям, течія: модернізм, символізм
Вид лірики: пейзажна та філософська
Тематика: дитяча поезія
Віршовий розмір: чотиристопний хорей з пірихієм (UU); закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U)
Римування: перехресне (АБАБ). Рими точні: сани – незнану, путь – повезуть, сани – Пані, сни – сарни, крисані – Пані, Дитя – життя
Строфа: вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній (чотиривірші-катрени)
Збірка: «Три перстені» (грудень 1934 р.)
Тематика та проблематика
Тема: зображення радості очікування народження Христа, підготовка народу до цієї події на тлі зимового пейзажу.
Ідея: визнання рідної землі поета (Лемківщини) рівною серед інших, а отже й на ній могло статися диво народження Христа.
Провідні мотиви:
- Народження — це лише початок, і воно несе з собою не тільки світло, а й тінь майбутнього
- Неминучість долі (як сніг, що стелиться під ногами, так і життя Ісуса вже визначене)
- Сила пам'яті та єдності (український звичай)
- Благословення на щасливий рік
- Поєднання людської втіхи та материнського суму
Художні засоби
Епітети: «сніжиста путь», «веснянії сни», «синь незнана», «слов'янськеє Дитя»
Метафори (уособлення): «стелиться сніжиста путь», «ходить сонце у крисані», «снігом стелиться життя»
Алюзії: Дитя Боже — Ісус Христос, що прийшов у світ; Ясна Пані — Матір Божа
Порівняння: «очі наче у сарни» — тобто перелякані, повні сліз; підкреслюють невинність, чистоту і зв'язок з давньою природною міфологією
Рефрен: «Тешуть теслі з срібла сани» — не тільки реалістичне зображення народного ремесла, але й символічний акт приготування до великої події, народження Сина Божого
Повтор (тавтологія): «тешуть теслі»
Інверсія: «тешуть теслі», «стелиться путь», «сняться сни», «спить Дитя», «їдуть сани», «плаче Пані»
Алітерація свистячих приголосних («Тешуть теслі з срібла сани, / сняться веснянії сни. / На тих санях Ясна Пані, / очі наче у сарни»)
Символічні образи
Дитя Боже / Слов'янськеє Дитя — це і Христос, і водночас язичницький образ (частина світового циклу життя й смерті), який символізує джерело життя та надії
Ясна Пані — Марія, яка не тільки радіє народженню, а й плаче, знаючи майбутнє свого сина. Втілення материнської любові й турботи
Сонце в крисані — у слов'янській міфології сонце вважалося живою істотою, богом, який спостерігає за світом
Сани, сніжиста незнана путь — непростий життєвий шлях, можливо, навіть шлях до небесного царства
Сніг — невинність, але також холод і приреченість. Життя Христа, як і сніг, вразливе, чисте, але водночас швидкоплинне
Веснянії сни — мрії про щасливе майбутнє
Художньо-стильові особливості
Поєднання християнських та язичницьких мотивів з образами народної культури, створюють враження казковості й містерійності.
Вірш надзвичайно музикальний: ритмомелодику творять легка рима; повтори («Тешуть теслі з срібла сани») посилюють емоційність, додають своєрідного ритуального звучання.
Урочистий світлий настрій, присвячений сакральним темам.
Композиція
Вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній. Така структура створює ритмічну рівновагу та сприяє музикальності вірша.
Рефрен «Тешуть теслі з срібла сани» повторюється, створюючи ритуальне звучання та підкреслюючи підготовку до великої події — народження Христа.
Композиція передає послідовність: підготовка (теслі тешуть сани) — очікування (сонце ходить у крисані, спить Дитя) — рух (їдуть сани з Ясною Пані) — емоції (плаче Пані, сниться майбутнє).
Ідейний зміст
Вірш «Коляда» зображує радість очікування народження Христа на тлі зимового пейзажу. Поет поєднує християнські мотиви з язичницькими та народними традиціями, створюючи унікальний образ свята.
Твір увійшов до збірки «Три перстені» та пов'язаний тематично з віршем «Різдво», утворюючи своєрідний диптих, пов'язаний одним ліричним сюжетом.
Антонич показує, що рідна земля поета (Лемківщина) рівна серед інших, і на ній також могло статися диво народження Христа. Через поєднання християнських та язичницьких мотивів поет створює унікальний образ, де священне поєднується з народним.
Коментарі