"Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…": аналіз вірша Василя Стуса
30 листопада 2025 р.•
Вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» Василя Стуса, написаний 26 січня 1972 року, належить до філософської лірики та є віршем-маніфестом. Твір зображує свідомий вибір ліричного героя свого життєвого шляху, уславлюючи цілеспрямованість та вірність власним переконанням.
Паспорт твору
Автор: Василь Стус
Рік написання: 1972, 26 січня
Жанр: вірш-маніфест
Літературний рід: лірика
Напрям, течія: постмодернізм, символізм
Вид лірики: філософська
Віршовий розмір: ямб; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_)
Римування: внутрішнє (осіянний – бажанням, грані – дерзань, порив – правдивий і т.д.); рими точні: тебе – неба, туди – сліди, біди – йди, порожнечу – предтеча
Строфа: твір має довільну форму, рядки не поділяються на строфи, однак його не можна назвати верлібром через наявність специфічного римування
Тема: показ свідомого вибору ліричного героя свого життєвого шляху
Ідея: уславлення цілеспрямованості та вірності власним переконанням
Тематика та проблематика
Провідні мотиви:
- усвідомлення власного путі
- віра у вищу мету
- пошук істини через випробування
- самотність і внутрішня боротьба
- подолання сумнівів та зневіри
- незламність і здатність залишатися людиною за будь-яких обставин
Філософічність: яскравий прояв стоїцизму – вчення, мета якого досягнути духовної незворушності, бути мужніми і стійким, приймаючи життя таким, яким воно є; та екзистенціалізму – напрямку, що стверджує: людина здатна до вибору власної долі.
Чітко простежуються алегоричний біблійний мотив виводу єврейського народу з єгипетського рабства. Поет говорить про вихід із невільництва морального, певною мірою ототожнюючи ліричного героя із старозавітним Мойсеєм.
Художні засоби
Епітети: «буремний лет» – нелегкий рух вперед; «високий вогонь», «смертні грані людських дерзань», «чорна порожнеча», «шлях правдивий»
Метафори: «душа запрагла неба» – жага високих духовних прагнень; «душа держить путь на стовп високого вогню, що осіянний…бажанням» – жага правди, що веде крізь перешкоди
Уособлення: «душа держить путь», «врочить порив»
Персоніфікація: «добро і правдо віку» – одухотворення абстрактних понять
Риторичне звертання: «Я йду до тебе, добро і правдо віку»
Гіпербола: «крізь сотні сумнівів…,через сто зневір» – масштаб труднощів, які долає герой
Антитеза: «де вже нема ні щастя, ні біди» – відсутність звичного емоційного забарвлення світу
Інверсія: «держить путь», «не лягали ще людські сліди», «нема ні щастя, ні біди»
Алітерація звуків [р], [с] і [щ]
Піднесений тон та емоційна напруга за рахунок використання архаїзмів та рідковживаних слів («врочить» замість «передрікає», «запрагла», а не «захотіла»).
Символічні образи
Ліричний герой — власне автор — людина, чия мета — жити гідно, чого б це не вартувало. Його порівняно з «Предтечею», пророком, хто прокладає шлях іншим.
Небо — символ високих духовних прагнень. «Душа запрагла неба» — жага до високих ідеалів.
Стовп високого вогню — дороговказ, можливо, сам Бог. Він осіянний бажанням досягти істини та правди.
Чорна порожнеча — символізує водночас страхи, вагання та межу між буденністю й абсолютом.
Шлях правдивий — символ життєвого шляху, що веде до добра та правди.
Добро і правдо віку — символічні образи, до яких прагне ліричний герой.
Художньо-стильові особливості
Василь Стус – яскравий приклад стоїка. Життєпис радянського дисидента був сповнений болю: переслідування, заборона та часткове знищення творчого доробку, репресії. Та попри це він не зрадив своїх цінностей.
Піднесений тон та емоційна напруга за рахунок використання архаїзмів та рідковживаних слів.
Плавність і чіткість ритму, що передає рух уперед до мети.
Філософічність — яскравий прояв стоїцизму та екзистенціалізму.
Композиція
Твір має довільну форму, рядки не поділяються на строфи, однак його не можна назвати верлібром через наявність специфічного римування.
Композиція побудована на рухові ліричного героя від сумнівів та зневіри до мети — «добра і правди віку».
Внутрішнє римування створює особливу ритмічну організацію, що підкреслює напруженість руху та боротьби.
Ідейний зміст
Вірш уславлює цілеспрямованість та вірність власним переконанням. Ліричний герой долає «сотні сумнівів» та «сто зневір», щоб дійти до «добра і правди віку».
Поет показує свідомий вибір свого життєвого шляху, де людина здатна до вибору власної долі, як стверджує екзистенціалізм.
Ліричний герой порівнюється з «Предтечею», пророком, хто прокладає шлях іншим. Це показує, що свідомий вибір шляху правди та добра — це подвиг, що надихає інших.
Вірш передає стоїчність — здатність бути мужнім і стійким, приймаючи життя таким, яким воно є, але водночас прагнучи до вищої мети — добра та правди.
Твір показує, що незламність і здатність залишатися людиною за будь-яких обставин — це шлях до досягнення духовної незворушності та вищої мети.
Коментарі