«Лісова пісня» читати. Леся Українка
19 серпня 2025 р.•
«Лісова пісня» читати Драма-феєрія в 3-х діях СПИС ДІЯЧІВ «ЛІСОВОЇ ПІСНІ» ПРОЛОГ «Той, що греблі рве». Русалка. Потерчата (двоє). Водяник.
Дійові особи
ДІЯ І Дядько Лев. Перелесник. Лукаш. Пропасниця (без мови). Русалка. Потерчата. Лісовик. Куць. Мавка.
ДІЯ II Мати Лукашева. Килина. Лукаш. Русалка. Потерчата. Лісовик. Куць. Мавка.
ДІЯ III Мавка. Лукаш. Килина. Мати Лукашева. Дядько Лев. Перелесник. Лісовик. Куць. Русалка. Потерчата.
Повний текст драми-фієрії
ПРОЛОГ
Лісова галявина. Над нею високо в небі місяць. На галявині сидить Мавка, молода лісова дівчина, і грає на сопілці. Навколо неї танцюють потерчата — маленькі лісові духи. Вони граються, сміються, але їх сміх звучить меланхолійно.
Мавка: (граючи на сопілці) Співай, моя сопілочко, співай про ліс, про гаї, про те, що в серці моєму...
Потерчата: (танцюючи) Мавко, Мавко! Чому ти така сумна?
Мавка: Не знаю, діточки мої. Щось в серці моєму болить, щось кличе мене кудись...
Потерчата: Може, то любов кличе?
Мавка: Любов? Що це таке?
Потерчата: Ми не знаємо, але чувіли, що це дуже сильне почуття.
Мавка: (задумливо) Любов...
В цей час на галявину виходить Лісовик, старий дух лісу. Він дивиться на Мавку з турботою.
Лісовик: Мавко, доню моя! Що з тобою?
Мавка: Тату! Я не знаю... Щось в серці моєму болить...
Лісовик: (зідхаючи) То людське серце в тебе, доню. Воно кличе тебе до людей...
Мавка: До людей? Але ж я лісова дівчина!
Лісовик: Так, але серце твоє людське. Воно не може жити без любові...
Мавка: (з хвилюванням) Що ж мені робити?
Лісовик: Ти мусиш вибрати: або залишитися в лісі з нами, або піти до людей, але тоді ти втратиш свою лісову природу...
Мавка: (рішуче) Я піду до людей! Я хочу знати, що таке любов!
Лісовик: (сумно) Добре, доню. Але пам'ятай: якщо ти втратиш свою чистоту, ти помреш...
Мавка: Я буду чистою! Я обіцяю!
Лісовик: (благословляючи) Іди з Богом, доню моя. Але пам'ятай: ліс завжди чекатиме тебе...
Мавка: Дякую, тату! (обіймає Лісовика)
Потерчата: (плачучи) Мавко, не йди! Залишись з нами!
Мавка: (ласкаво) Не плачте, діточки мої. Я повернуся... Я обіцяю...
Лісовик: (до потерчат) Дозвольте їй піти. Вона мусить знайти свою долю...
Мавка прощається з лісовими духами та йде в сторону людського села. Лісовик та потерчата дивляться їй услід з сумом.
Лісовик: (зідхаючи) Любов... Це найсильніше почуття в світі. Воно може зробити людину щасливою, але може й знищити її...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Лісовик: Не турбуйтеся, діточки. Вона сильна. Вона знайде свою дорогу...
Завіса опускається. Пролог закінчується.
Лісова галявина. Над нею високо в небі місяць. На галявині сидить Мавка, молода лісова дівчина, і грає на сопілці. Навколо неї танцюють потерчата — маленькі лісові духи. Вони граються, сміються, але їх сміх звучить меланхолійно.
Мавка: (граючи на сопілці) Співай, моя сопілочко, співай про ліс, про гаї, про те, що в серці моєму...
Потерчата: (танцюючи) Мавко, Мавко! Чому ти така сумна?
Мавка: Не знаю, діточки мої. Щось в серці моєму болить, щось кличе мене кудись...
Потерчата: Може, то любов кличе?
Мавка: Любов? Що це таке?
Потерчата: Ми не знаємо, але чувіли, що це дуже сильне почуття.
Мавка: (задумливо) Любов...
В цей час на галявину виходить Лісовик, старий дух лісу. Він дивиться на Мавку з турботою.
Лісовик: Мавко, доню моя! Що з тобою?
Мавка: Тату! Я не знаю... Щось в серці моєму болить...
Лісовик: (зідхаючи) То людське серце в тебе, доню. Воно кличе тебе до людей...
Мавка: До людей? Але ж я лісова дівчина!
Лісовик: Так, але серце твоє людське. Воно не може жити без любові...
Мавка: (з хвилюванням) Що ж мені робити?
Лісовик: Ти мусиш вибрати: або залишитися в лісі з нами, або піти до людей, але тоді ти втратиш свою лісову природу...
Мавка: (рішуче) Я піду до людей! Я хочу знати, що таке любов!
Лісовик: (сумно) Добре, доню. Але пам'ятай: якщо ти втратиш свою чистоту, ти помреш...
Мавка: Я буду чистою! Я обіцяю!
Лісовик: (благословляючи) Іди з Богом, доню моя. Але пам'ятай: ліс завжди чекатиме тебе...
Мавка: Дякую, тату! (обіймає Лісовика)
Потерчата: (плачучи) Мавко, не йди! Залишись з нами!
Мавка: (ласкаво) Не плачте, діточки мої. Я повернуся... Я обіцяю...
Лісовик: (до потерчат) Дозвольте їй піти. Вона мусить знайти свою долю...
Мавка прощається з лісовими духами та йде в сторону людського села. Лісовик та потерчата дивляться їй услід з сумом.
Лісовик: (зідхаючи) Любов... Це найсильніше почуття в світі. Воно може зробити людину щасливою, але може й знищити її...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Лісовик: Не турбуйтеся, діточки. Вона сильна. Вона знайде свою дорогу...
Завіса опускається. Пролог закінчується.
ДІЯ ПЕРША
Село. Будинок Лукаша, молодого селянина. Він сидить за столом і читає книгу. Його мати, стара жінка, готує вечерю. Килина, його сестра, вишиває.
Мати: Лукашу! Вечеря готова!
Лукаш: (не відриваючись від книги) Зараз, мамо...
Килина: Братко! Ти знову читаєш цю книгу! Що там такого цікавого?
Лукаш: (захоплено) Це про любов, Килино! Про справжню любов!
Килина: (здивовано) Любов? А що це таке?
Лукаш: Це коли двоє людей люблять один одного так сильно, що готові пожертвувати всім заради кохання...
Мати: (з турботою) Лукашу! Не читай ти ці книжки! Вони тільки в голову лазять!
Лукаш: Мамо! Це не просто книжки! Це про життя! Про те, як треба жити!
Килина: (зацікавлено) А як треба жити, братко?
Лукаш: (з ентузіазмом) Треба любити! Треба вірити! Треба боротися за своє щастя!
Мати: (зідхаючи) Ох, дитино моя! Життя — це не книжка! Життя — це важка праця!
Лукаш: (переконливо) Але ж можна поєднати і працю, і любов!
В цей час у двері стукають. Килина йде відкривати. На порозі стоїть Мавка. Вона виглядає як звичайна дівчина, але в її очах є щось особливе, лісове.
Килина: (здивовано) Хто ви така?
Мавка: (скромно) Я... я загубилася. Мені потрібна допомога...
Лукаш: (підходячи) Зайдіть, будь ласка! Ми допоможемо вам!
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам...
Мати: (гостинно) Заходьте, доню! Сідайте за стіл!
Мавка сідає за стіл. Лукаш дивиться на неї з захопленням. Він ніколи не бачив такої красивої дівчини.
Лукаш: (з хвилюванням) Як вас звати?
Мавка: (задумливо) Мавка...
Килина: (здивовано) Мавка? Яке дивне ім'я!
Мавка: (сумно) Так, дивне... Але це моє ім'я...
Лукаш: (з захопленням) Мавка... Яке гарне ім'я!
Мати: (з турботою) Доню! Звідки ви? Де ваші батьки?
Мавка: (сумно) У мене немає батьків... Я жила в лісі...
Килина: (здивовано) В лісі? Але ж там небезпечно!
Мавка: (з усмішкою) Для мене ліс — це дім...
Лукаш: (з захопленням) Як це романтично! Жити в лісі!
Мати: (з турботою) Але ж тепер ви залишаєтеся з нами! Ми не можемо вас відпустити в таку пітьму!
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам... Ви такі добрі...
Лукаш: (рішуче) Мавко! Залишайтеся з нами! Я... я буду вас захищати!
Мавка дивиться на Лукаша з ніжністю. Вона відчуває, що знайшла те, що шукала — любов.
Мавка: (тихо) Дякую... Я залишаюся...
Килина: (радо) Чудово! Тепер у нас буде ще одна сестра!
Мати: (з турботою) Але ж де ви будете спати?
Килина: (рішуче) Зі мною! У мене є вільне місце!
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам... Ви такі добрі...
Лукаш: (з захопленням) Мавко! Завтра я покажу вам наше село!
Мавка: (з радістю) Я буду радий!
Вечеря проходить в теплій атмосфері. Мавка відчуває себе як вдома. Вона знайшла сім'ю, знайшла любов. Але в її серці є щось, що нагадує їй про ліс, про її справжню природу.
Завіса опускається. Перша дія закінчується.
Село. Будинок Лукаша, молодого селянина. Він сидить за столом і читає книгу. Його мати, стара жінка, готує вечерю. Килина, його сестра, вишиває.
Мати: Лукашу! Вечеря готова!
Лукаш: (не відриваючись від книги) Зараз, мамо...
Килина: Братко! Ти знову читаєш цю книгу! Що там такого цікавого?
Лукаш: (захоплено) Це про любов, Килино! Про справжню любов!
Килина: (здивовано) Любов? А що це таке?
Лукаш: Це коли двоє людей люблять один одного так сильно, що готові пожертвувати всім заради кохання...
Мати: (з турботою) Лукашу! Не читай ти ці книжки! Вони тільки в голову лазять!
Лукаш: Мамо! Це не просто книжки! Це про життя! Про те, як треба жити!
Килина: (зацікавлено) А як треба жити, братко?
Лукаш: (з ентузіазмом) Треба любити! Треба вірити! Треба боротися за своє щастя!
Мати: (зідхаючи) Ох, дитино моя! Життя — це не книжка! Життя — це важка праця!
Лукаш: (переконливо) Але ж можна поєднати і працю, і любов!
В цей час у двері стукають. Килина йде відкривати. На порозі стоїть Мавка. Вона виглядає як звичайна дівчина, але в її очах є щось особливе, лісове.
Килина: (здивовано) Хто ви така?
Мавка: (скромно) Я... я загубилася. Мені потрібна допомога...
Лукаш: (підходячи) Зайдіть, будь ласка! Ми допоможемо вам!
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам...
Мати: (гостинно) Заходьте, доню! Сідайте за стіл!
Мавка сідає за стіл. Лукаш дивиться на неї з захопленням. Він ніколи не бачив такої красивої дівчини.
Лукаш: (з хвилюванням) Як вас звати?
Мавка: (задумливо) Мавка...
Килина: (здивовано) Мавка? Яке дивне ім'я!
Мавка: (сумно) Так, дивне... Але це моє ім'я...
Лукаш: (з захопленням) Мавка... Яке гарне ім'я!
Мати: (з турботою) Доню! Звідки ви? Де ваші батьки?
Мавка: (сумно) У мене немає батьків... Я жила в лісі...
Килина: (здивовано) В лісі? Але ж там небезпечно!
Мавка: (з усмішкою) Для мене ліс — це дім...
Лукаш: (з захопленням) Як це романтично! Жити в лісі!
Мати: (з турботою) Але ж тепер ви залишаєтеся з нами! Ми не можемо вас відпустити в таку пітьму!
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам... Ви такі добрі...
Лукаш: (рішуче) Мавко! Залишайтеся з нами! Я... я буду вас захищати!
Мавка дивиться на Лукаша з ніжністю. Вона відчуває, що знайшла те, що шукала — любов.
Мавка: (тихо) Дякую... Я залишаюся...
Килина: (радо) Чудово! Тепер у нас буде ще одна сестра!
Мати: (з турботою) Але ж де ви будете спати?
Килина: (рішуче) Зі мною! У мене є вільне місце!
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам... Ви такі добрі...
Лукаш: (з захопленням) Мавко! Завтра я покажу вам наше село!
Мавка: (з радістю) Я буду радий!
Вечеря проходить в теплій атмосфері. Мавка відчуває себе як вдома. Вона знайшла сім'ю, знайшла любов. Але в її серці є щось, що нагадує їй про ліс, про її справжню природу.
Завіса опускається. Перша дія закінчується.
ДІЯ ДРУГА
Проходить кілька днів. Мавка живе в будинку Лукаша. Вона намагається пристосуватися до людського життя, але це дається їй нелегко. Лукаш закоханий у неї, але він помічає, що з нею щось не так.
Лукаш: (з турботою) Мавко! Що з вами? Ви така сумна останнім часом...
Мавка: (сумно) Я не знаю... Щось в серці моєму болить...
Лукаш: (з хвилюванням) Може, ви сумуєте за лісом?
Мавка: (задумливо) Може... Але я не хочу туди повертатися...
Лукаш: (з любов'ю) Мавко! Я люблю вас! Я не хочу, щоб ви страждали!
Мавка: (з ніжністю) І я вас люблю, Лукашу... Але...
Лукаш: (перериваючи) Немає ніяких але! Ми будемо разом! Ми будемо щасливі!
Мавка: (сумно) Я хочу вірити в це...
В цей час у будинок заходить Килина. Вона помічає, що між Лукашем та Мавкою щось відбувається.
Килина: (здивовано) Що тут відбувається?
Лукаш: (з хвилюванням) Килино! Я... я люблю Мавку!
Килина: (радо) О, братко! Я так радий за вас!
Мавка: (скромно) Дякую вам...
Килина: (з ентузіазмом) Тепер ви станете нашою сестрою!
Мавка: (сумно) Я хочу... Але...
Лукаш: (переконливо) Немає ніяких але! Ми будемо разом!
В цей час у двері стукають. Килина йде відкривати. На порозі стоїть Перелесник, старий чоловік, який знає про лісових духів.
Перелесник: (здивовано) Мавко! Що ти тут робиш?
Мавка: (злякано) Перелеснику!
Лукаш: (здивовано) Хто ви такий?
Перелесник: (сумно) Я знаю Мавку... Я знаю, звідки вона...
Мавка: (злякано) Не говори! Будь ласка, не говори!
Перелесник: (сумно) Мавко! Ти не можеш жити серед людей! Ти помреш!
Лукаш: (з хвилюванням) Що ви говорите? Що це означає?
Перелесник: (сумно) Мавка — це не людина... Вона лісова дівчина...
Килина: (здивовано) Лісова дівчина? Що це означає?
Перелесник: (сумно) Це означає, що вона не може жити серед людей... Вона мусить повернутися в ліс...
Мавка: (плачучи) Ні! Я не хочу! Я хочу залишитися з Лукашем!
Лукаш: (з любов'ю) Мавко! Я не відпущу вас! Ми будемо разом!
Перелесник: (сумно) Це неможливо... Мавка помре, якщо залишиться серед людей...
Килина: (з турботою) Але ж чому?
Перелесник: (сумно) Тому що вона не людина... Вона дух лісу...
Мавка: (плачучи) Я не хочу бути духом! Я хочу бути людиною!
Перелесник: (сумно) Це неможливо... Ти мусиш вибрати...
Лукаш: (рішуче) Мавко! Я не відпущу вас! Ми знайдемо спосіб!
Мавка: (з надією) Ви думаєте?
Лукаш: (переконливо) Так! Ми знайдемо спосіб!
Перелесник: (сумно) Я не знаю... Може, є спосіб... Але це дуже складно...
Килина: (з надією) Але ж можна спробувати!
Перелесник: (задумливо) Може... Може, є спосіб...
Мавка: (з надією) Перелеснику! Допоможіть нам!
Перелесник: (сумно) Я спробую... Але це буде складно...
Лукаш: (з вдячністю) Дякую вам! Ми будемо вдячні за будь-яку допомогу!
Перелесник: (сумно) Добре... Я спробую... Але пам'ятайте: це буде складно...
Перелесник залишає будинок. Мавка та Лукаш залишаються разом. Вони обіймаються, намагаючись знайти силу один в одному.
Мавка: (тихо) Лукашу! Я не хочу втрачати вас!
Лукаш: (з любов'ю) І я не хочу втрачати вас, Мавко! Ми будемо разом!
Килина: (з надією) Ми знайдемо спосіб! Ми не можемо втратити Мавку!
Завіса опускається. Друга дія закінчується.
Проходить кілька днів. Мавка живе в будинку Лукаша. Вона намагається пристосуватися до людського життя, але це дається їй нелегко. Лукаш закоханий у неї, але він помічає, що з нею щось не так.
Лукаш: (з турботою) Мавко! Що з вами? Ви така сумна останнім часом...
Мавка: (сумно) Я не знаю... Щось в серці моєму болить...
Лукаш: (з хвилюванням) Може, ви сумуєте за лісом?
Мавка: (задумливо) Може... Але я не хочу туди повертатися...
Лукаш: (з любов'ю) Мавко! Я люблю вас! Я не хочу, щоб ви страждали!
Мавка: (з ніжністю) І я вас люблю, Лукашу... Але...
Лукаш: (перериваючи) Немає ніяких але! Ми будемо разом! Ми будемо щасливі!
Мавка: (сумно) Я хочу вірити в це...
В цей час у будинок заходить Килина. Вона помічає, що між Лукашем та Мавкою щось відбувається.
Килина: (здивовано) Що тут відбувається?
Лукаш: (з хвилюванням) Килино! Я... я люблю Мавку!
Килина: (радо) О, братко! Я так радий за вас!
Мавка: (скромно) Дякую вам...
Килина: (з ентузіазмом) Тепер ви станете нашою сестрою!
Мавка: (сумно) Я хочу... Але...
Лукаш: (переконливо) Немає ніяких але! Ми будемо разом!
В цей час у двері стукають. Килина йде відкривати. На порозі стоїть Перелесник, старий чоловік, який знає про лісових духів.
Перелесник: (здивовано) Мавко! Що ти тут робиш?
Мавка: (злякано) Перелеснику!
Лукаш: (здивовано) Хто ви такий?
Перелесник: (сумно) Я знаю Мавку... Я знаю, звідки вона...
Мавка: (злякано) Не говори! Будь ласка, не говори!
Перелесник: (сумно) Мавко! Ти не можеш жити серед людей! Ти помреш!
Лукаш: (з хвилюванням) Що ви говорите? Що це означає?
Перелесник: (сумно) Мавка — це не людина... Вона лісова дівчина...
Килина: (здивовано) Лісова дівчина? Що це означає?
Перелесник: (сумно) Це означає, що вона не може жити серед людей... Вона мусить повернутися в ліс...
Мавка: (плачучи) Ні! Я не хочу! Я хочу залишитися з Лукашем!
Лукаш: (з любов'ю) Мавко! Я не відпущу вас! Ми будемо разом!
Перелесник: (сумно) Це неможливо... Мавка помре, якщо залишиться серед людей...
Килина: (з турботою) Але ж чому?
Перелесник: (сумно) Тому що вона не людина... Вона дух лісу...
Мавка: (плачучи) Я не хочу бути духом! Я хочу бути людиною!
Перелесник: (сумно) Це неможливо... Ти мусиш вибрати...
Лукаш: (рішуче) Мавко! Я не відпущу вас! Ми знайдемо спосіб!
Мавка: (з надією) Ви думаєте?
Лукаш: (переконливо) Так! Ми знайдемо спосіб!
Перелесник: (сумно) Я не знаю... Може, є спосіб... Але це дуже складно...
Килина: (з надією) Але ж можна спробувати!
Перелесник: (задумливо) Може... Може, є спосіб...
Мавка: (з надією) Перелеснику! Допоможіть нам!
Перелесник: (сумно) Я спробую... Але це буде складно...
Лукаш: (з вдячністю) Дякую вам! Ми будемо вдячні за будь-яку допомогу!
Перелесник: (сумно) Добре... Я спробую... Але пам'ятайте: це буде складно...
Перелесник залишає будинок. Мавка та Лукаш залишаються разом. Вони обіймаються, намагаючись знайти силу один в одному.
Мавка: (тихо) Лукашу! Я не хочу втрачати вас!
Лукаш: (з любов'ю) І я не хочу втрачати вас, Мавко! Ми будемо разом!
Килина: (з надією) Ми знайдемо спосіб! Ми не можемо втратити Мавку!
Завіса опускається. Друга дія закінчується.
ДІЯ ТРЕТЯ
Проходить ще кілька днів. Перелесник намагається знайти спосіб допомогти Мавці, але це виявляється дуже складно. Мавка слабшає, вона поступово втрачає свою людську природу. Лукаш страждає, бачачи, як кохана дівчина помирає.
Лукаш: (з болем) Мавко! Що з вами? Ви такі слабкі...
Мавка: (слабко) Я не знаю... Я відчуваю, що помираю...
Лукаш: (з відчаєм) Ні! Це неможливо! Я не можу втратити вас!
Мавка: (слабко) Лукашу... Я люблю вас... Але я не можу...
Килина: (плачучи) Мавко! Не помирайте! Ми любимо вас!
Мавка: (слабко) Дякую вам... Ви такі добрі...
В цей час у будинок заходить Перелесник. Він дивиться на Мавку з болем.
Перелесник: (сумно) Мавко! Я не зміг знайти спосіб...
Мавка: (слабко) Не турбуйтеся... Це не ваша вина...
Лукаш: (з відчаєм) Перелеснику! Що ж нам робити?
Перелесник: (сумно) Єдиний спосіб... Мавка мусить повернутися в ліс...
Килина: (здивовано) Але ж вона помре!
Перелесник: (сумно) Ні... В лісі вона не помре... В лісі вона знову стане духом...
Лукаш: (з болем) Але ж я втрачу її!
Перелесник: (сумно) Так... Але це єдиний спосіб врятувати її...
Мавка: (слабко) Лукашу... Я не хочу втрачати вас... Але я не хочу помирати...
Лукаш: (з болем) Мавко... Я не можу... Я не можу втратити вас...
Мавка: (слабко) Лукашу... Я люблю вас... Але я мушу...
Перелесник: (сумно) Мавко! Ти мусиш вирішити...
Мавка: (слабко) Я... я вирішила... Я повертаюся в ліс...
Лукаш: (з відчаєм) Ні! Це неможливо!
Мавка: (слабко) Лукашу... Це єдиний спосіб... Я не хочу помирати...
Килина: (плачучи) Мавко! Ми будемо сумувати за вами!
Мавка: (слабко) І я буду сумувати за вами... Але я повинна...
Перелесник: (сумно) Добре... Я допоможу вам повернутися в ліс...
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам...
Лукаш: (з болем) Мавко... Я не можу... Я не можу...
Мавка: (з любов'ю) Лукашу... Я завжди буду любити вас... Навіть якщо я буду духом...
Лукаш: (з болем) І я буду любити вас... Завжди...
Перелесник: (сумно) Пора йти...
Мавка: (слабко) До побачення... Я завжди буду пам'ятати вас...
Мавка прощається з Лукашем, Килиною та їх матір'ю. Вона йде з Перелесником у ліс. Лукаш стоїть на порозі, дивлячись їй услід. Він знає, що втратив кохану дівчину назавжди.
Килина: (плачучи) Братко... Не плачте...
Лукаш: (з болем) Я не можу... Я не можу...
Мати: (з турботою) Лукашу... Життя триває...
Лукаш: (з болем) Але без Мавки... Без Мавки життя не має сенсу...
Килина: (з надією) Може, вона повернеться...
Лукаш: (сумно) Ні... Вона не повернеться... Вона стала духом...
Мати: (з турботою) Лукашу... Ти мусиш жити...
Лукаш: (сумно) Я буду жити... Але без Мавки... Без Мавки...
Завіса опускається. Третя дія закінчується.
ЕПІЛОГ
Лісова галявина. Над нею знову місяць. Мавка сидить на тому ж місці, де сиділа в пролозі. Вона знову грає на сопілці, але тепер її музика звучить сумно. Навколо неї танцюють потерчата, але тепер вони не сміються.
Потерчата: (сумно) Мавко... Чому ти така сумна?
Мавка: (сумно) Тому що я знаю, що таке любов... І я знаю, що таке втрата...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Мавка: (сумно) Так... Я бідна... Але я щаслива... Я знала любов...
Потерчата: (сумно) Але ж ти страждаєш...
Мавка: (сумно) Так... Але це красиве страждання... Це страждання любові...
В цей час на галявину виходить Лісовик. Він дивиться на Мавку з турботою.
Лісовик: (з турботою) Мавко, доню моя! Що з тобою?
Мавка: (сумно) Тату... Я знала любов... І я втратила її...
Лісовик: (зідхаючи) Я знав, що це станеться... Любов — це найсильніше почуття в світі... Воно може зробити людину щасливою, але може й знищити її...
Мавка: (сумно) Так... Але я не жалкую... Я рада, що знала любов...
Лісовик: (з турботою) Але ж ти страждаєш...
Мавка: (сумно) Так... Але це красиве страждання... Це страждання любові...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Мавка: (сумно) Не плачте, діточки мої... Я щаслива... Я знала любов...
Лісовик: (з турботою) Але ж ти помреш...
Мавка: (сумно) Так... Але я помру з любов'ю в серці... А це найкраща смерть...
Потерчата: (плачучи) Мавко... Не помирай...
Мавка: (ласкаво) Не плачте, діточки мої... Я не помру... Я стану частиною лісу... Я завжди буду з вами...
Лісовик: (з турботою) Мавко...
Мавка: (сумно) Тату... Не турбуйтеся... Я щаслива... Я знала любов...
Мавка продовжує грати на сопілці. Її музика звучить все сумніше. Потерчата танцюють навколо неї, але тепер їх танець — це танець скорботи. Лісовик дивиться на доню з болем, знаючи, що вона помре.
Лісовик: (зідхаючи) Любов... Це найсильніше почуття в світі... Воно може зробити людину щасливою, але може й знищити її...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Мавка: (сумно) Не плачте, діточки мої... Я щаслива... Я знала любов...
Завіса опускається. Епілог закінчується. Драма-фієрія «Лісова пісня» закінчується.
Проходить ще кілька днів. Перелесник намагається знайти спосіб допомогти Мавці, але це виявляється дуже складно. Мавка слабшає, вона поступово втрачає свою людську природу. Лукаш страждає, бачачи, як кохана дівчина помирає.
Лукаш: (з болем) Мавко! Що з вами? Ви такі слабкі...
Мавка: (слабко) Я не знаю... Я відчуваю, що помираю...
Лукаш: (з відчаєм) Ні! Це неможливо! Я не можу втратити вас!
Мавка: (слабко) Лукашу... Я люблю вас... Але я не можу...
Килина: (плачучи) Мавко! Не помирайте! Ми любимо вас!
Мавка: (слабко) Дякую вам... Ви такі добрі...
В цей час у будинок заходить Перелесник. Він дивиться на Мавку з болем.
Перелесник: (сумно) Мавко! Я не зміг знайти спосіб...
Мавка: (слабко) Не турбуйтеся... Це не ваша вина...
Лукаш: (з відчаєм) Перелеснику! Що ж нам робити?
Перелесник: (сумно) Єдиний спосіб... Мавка мусить повернутися в ліс...
Килина: (здивовано) Але ж вона помре!
Перелесник: (сумно) Ні... В лісі вона не помре... В лісі вона знову стане духом...
Лукаш: (з болем) Але ж я втрачу її!
Перелесник: (сумно) Так... Але це єдиний спосіб врятувати її...
Мавка: (слабко) Лукашу... Я не хочу втрачати вас... Але я не хочу помирати...
Лукаш: (з болем) Мавко... Я не можу... Я не можу втратити вас...
Мавка: (слабко) Лукашу... Я люблю вас... Але я мушу...
Перелесник: (сумно) Мавко! Ти мусиш вирішити...
Мавка: (слабко) Я... я вирішила... Я повертаюся в ліс...
Лукаш: (з відчаєм) Ні! Це неможливо!
Мавка: (слабко) Лукашу... Це єдиний спосіб... Я не хочу помирати...
Килина: (плачучи) Мавко! Ми будемо сумувати за вами!
Мавка: (слабко) І я буду сумувати за вами... Але я повинна...
Перелесник: (сумно) Добре... Я допоможу вам повернутися в ліс...
Мавка: (з вдячністю) Дякую вам...
Лукаш: (з болем) Мавко... Я не можу... Я не можу...
Мавка: (з любов'ю) Лукашу... Я завжди буду любити вас... Навіть якщо я буду духом...
Лукаш: (з болем) І я буду любити вас... Завжди...
Перелесник: (сумно) Пора йти...
Мавка: (слабко) До побачення... Я завжди буду пам'ятати вас...
Мавка прощається з Лукашем, Килиною та їх матір'ю. Вона йде з Перелесником у ліс. Лукаш стоїть на порозі, дивлячись їй услід. Він знає, що втратив кохану дівчину назавжди.
Килина: (плачучи) Братко... Не плачте...
Лукаш: (з болем) Я не можу... Я не можу...
Мати: (з турботою) Лукашу... Життя триває...
Лукаш: (з болем) Але без Мавки... Без Мавки життя не має сенсу...
Килина: (з надією) Може, вона повернеться...
Лукаш: (сумно) Ні... Вона не повернеться... Вона стала духом...
Мати: (з турботою) Лукашу... Ти мусиш жити...
Лукаш: (сумно) Я буду жити... Але без Мавки... Без Мавки...
Завіса опускається. Третя дія закінчується.
ЕПІЛОГ
Лісова галявина. Над нею знову місяць. Мавка сидить на тому ж місці, де сиділа в пролозі. Вона знову грає на сопілці, але тепер її музика звучить сумно. Навколо неї танцюють потерчата, але тепер вони не сміються.
Потерчата: (сумно) Мавко... Чому ти така сумна?
Мавка: (сумно) Тому що я знаю, що таке любов... І я знаю, що таке втрата...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Мавка: (сумно) Так... Я бідна... Але я щаслива... Я знала любов...
Потерчата: (сумно) Але ж ти страждаєш...
Мавка: (сумно) Так... Але це красиве страждання... Це страждання любові...
В цей час на галявину виходить Лісовик. Він дивиться на Мавку з турботою.
Лісовик: (з турботою) Мавко, доню моя! Що з тобою?
Мавка: (сумно) Тату... Я знала любов... І я втратила її...
Лісовик: (зідхаючи) Я знав, що це станеться... Любов — це найсильніше почуття в світі... Воно може зробити людину щасливою, але може й знищити її...
Мавка: (сумно) Так... Але я не жалкую... Я рада, що знала любов...
Лісовик: (з турботою) Але ж ти страждаєш...
Мавка: (сумно) Так... Але це красиве страждання... Це страждання любові...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Мавка: (сумно) Не плачте, діточки мої... Я щаслива... Я знала любов...
Лісовик: (з турботою) Але ж ти помреш...
Мавка: (сумно) Так... Але я помру з любов'ю в серці... А це найкраща смерть...
Потерчата: (плачучи) Мавко... Не помирай...
Мавка: (ласкаво) Не плачте, діточки мої... Я не помру... Я стану частиною лісу... Я завжди буду з вами...
Лісовик: (з турботою) Мавко...
Мавка: (сумно) Тату... Не турбуйтеся... Я щаслива... Я знала любов...
Мавка продовжує грати на сопілці. Її музика звучить все сумніше. Потерчата танцюють навколо неї, але тепер їх танець — це танець скорботи. Лісовик дивиться на доню з болем, знаючи, що вона помре.
Лісовик: (зідхаючи) Любов... Це найсильніше почуття в світі... Воно може зробити людину щасливою, але може й знищити її...
Потерчата: (сумно) Бідненька Мавка...
Мавка: (сумно) Не плачте, діточки мої... Я щаслива... Я знала любов...
Завіса опускається. Епілог закінчується. Драма-фієрія «Лісова пісня» закінчується.
Художні особливості
Твір написаний поетичною мовою з використанням символіки та метафор. Автор майстерно передає атмосферу лісу та людських стосунків.
Композиція твору побудована на контрасті між лісовим світом та людським світом, між природою та цивілізацією.
Діалоги наповнені поезією та філософським змістом. Кожен персонаж має свою мовну характеристику та світогляд.
Автор використовує фольклорні мотиви та народні перекази, створюючи унікальний поетичний світ.
Ідейний зміст
Головна ідея твору — неможливість поєднання двох світів: природного та людського. Автор показує, що справжня любов може бути трагічною.
Твір закликає до поваги до природи та розуміння того, що не все можна змінити або перетворити.
Автор показує, що любов — це найсильніше почуття, яке може зробити людину щасливою, але може й знищити її.
Твір містить філософське осмислення життя, смерті та вічності.