Леся Українка «Слово, чому ти не твердая криця» читати
19 серпня 2025 р.
«Слово, чому ти не твердая криця» — програмний вірш Лесі Українки, написаний у 1896 році. У творі поетеса роздумує про призначення слова, його силу та здатність впливати на людські долі. Вірш є своєрідною поетичною декларацією про роль письменника у суспільстві та про відповідальність, яку несе художнє слово. Це один з найяскравіших зразків громадянської лірики авторки.
Повний текст вірша
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя сило, чому не руйнуєш
Мури неправди, чому не вбиваєш
Ворога-гнобльника, чому не мстиш
За народ мій, за братів, що вони гиблять?
Безсило падаєш в битві кривавій,
Не караєш гнобителів лукавих,
І не підносиш на бою прапор,
Як полководець в лавах своїх скор!
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя сило, чому не руйнуєш
Мури неправди, чому не вбиваєш
Ворога-гнобльника, чому не мстиш
За народ мій, за братів, що вони гиблять?
Безсило падаєш в битві кривавій,
Не караєш гнобителів лукавих,
І не підносиш на бою прапор,
Як полководець в лавах своїх скор!
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Тематика та проблематика
Центральною темою вірша є роздуми про призначення та силу поетичного слова. Ліричну героїню хвилює питання, чому слово не може бути зброєю у боротьбі проти несправедливості.
Проблематика твору пов'язана з усвідомленням обмеженості можливостей художнього слова у практичній боротьбі. Поетеса переживає через те, що слово не може безпосередньо змінити реальність.
У вірші порушується проблема співвідношення мистецтва та дійсності, питання про роль письменника у суспільних процесах.
Художні засоби
Основним художнім засобом є розгорнута метафора: слово порівнюється з холодною зброєю — крицею, мечем. Ця метафора пронизує весь твір.
Риторичні запитання надають вірву емоційної напруги та драматизму. Вони виражають розчарування та сумнів ліричної героїні.
Епітети «твердая криця», «гострий меч», «безжалісний меч» підкреслюють бажання поетеси бачити слово сильною зброєю.
Повтор початкової строфи в кінці твору створює композиційну завершеність та підкреслює головну думку.
Ідейне значення
Незважаючи на риторичні запитання та сумніви, вірш утверджує віру в силу слова. Сама постановка питання свідчить про глибоке розуміння важливості літератури.
Твір демонструє громадянську позицію поетеси, її переконання в тому, що література повинна служити народові.
Вірш став маніфестом української літератури кінця XIX століття, яка прагнула активно впливати на суспільні процеси.