Лі Бо «Входжу в річку»: текст та аналіз

Входжу в річку, грає осіння вода…
люблю свіжість цих лілій…
зриваю квіти, граюсь перлинами на пелюстках,
хвилюється заводь…
Дивна ця година… громадяться шовкові хмари…
хотів би подарувати це все тому, хто за далеким небокраєм;
з тим, про кого думаю, нам не зустрітись більше…
в горі й надії дивлюся туди… північний вітер в обличчя.

У вірші використовується прийом психологічного паралелізму: описи природи чергуються з описами внутрішнього світу ліричного героя, його самозаглибленим розмірковуванням. Цей прийом дозволяє поету показати, як зовнішній світ відображає внутрішній стан людини.

Ліричний герой неквапливо спостерігає за природою, милується нею, але це не відволікає його від власного сумного настрою. Три крапки, які часто використовує автор, свідчать про потік думок ліричного героя, немовби їх обірваність, змішаність думок про природу та власні негаразди.

Тема «Входжу в річку» - нерозривність душевного світу людини з природою. Це розповідь про красу, яку він тонко відчуває на узбережжі: грає осіння вода, громадяться шовкові хмари, бадьорить свіжість лілій. Всю цю красу він хотів би подарувати одній людині, але її немає поруч, і мабуть, вже не буде ніколи.

Мотиви розлуки, душевного щему, дисгармонії людського життя переплітаються з мотивами природної гармонії. Ліричний герой сумує, він хотів би милуватися прекрасним осіннім краєвидом разом із тією людиною, з якою розлучений, вочевидь, зі своїм другом.

Образи природи - прекрасні лілії з перлинами води на пелюстках - метафора; шовкові хмари - метафора. Кожен образ несе не лише описову функцію, а й символічне значення.

Лі Бо написав про осінь, бо ця пора року - символ угасання, наближення до зими, про яку нагадує в останньому рядку північний вітер. Цей порядок, «природний шлях» не здолати, як часто не змінити людині і свою долю.

Осіння вода, що грає, символізує швидкоплинність часу, а лілії з перлинами - красу, яка може зникнути. Шовкові хмари нагадують про щось недосяжне, а північний вітер в обличчя - про холод розлуки та неминучість змін.

Поет використовує метафори («шовкові хмари», «перлини на пелюстках»), які створюють образну картину осіннього краєвиду. Три крапки виконують функцію паузи, символу зупинки та роздумів, що дозволяє читачеві відчути внутрішній стан ліричного героя.

Психологічний паралелізм допомагає показати, як зовнішній світ відображає внутрішній стан людини. Описи природи чергуються з роздумами про втрату, створюючи єдину картину душевного стану ліричного героя.