Генріх Гейне «Лорелея»: аналіз балади
17 січня 2025 р.•
Балада «Лорелея» німецького поета Генріха Гейне, написана у 1824 році, входить у цикл «Книга пісень». Це ліро-епічна поезія про чарівну дівчину, яка сидить на скелі над Рейном і своєю піснею приваблює човнярів, що ведуть до їх загибелі. Твір показує, як краса і спокуса можуть бути смертельними, відвернутися від реальності - іти на ризик.
Сюжет
На самому початку ліричний герой каже: він не знає, чому сумний; у нього в голові «казка зі старих часів», що не дає спокою.
В описі - прохолодне повітря, темнішає, спокійно тече Рейн, вершини гор сяють у вечірньому сонці.
На високій скелі сидить прекрасна дівчина (Лорелея), прикрашена золотом, вона розчісує волосся золотим гребенем і співає пісню неймовірної сили.
Човняр, зачарований піснею, більше дивиться на неї, ніж на небезпеку - гострі скелі під човном. Йому загрожує загибель: човен і він потонуть, а все тому, що Лорелея своєю піснею відвернула його увагу.
Тема та ідея
Тема: краса і спокуса, доля, пристрасть і неминучість, природа як дзеркало настрою, магія і легенда.
Ідея: краса не просто естетична - вона має магічну силу, яка може бути руйнівною. Людина може бути лише глядачем своєї загибелі, коли потрапляє під чарівний вплив.
Ліричний герой та настрій
Ліричний герой - людина, яка спостерігає за легендою і переживає неясний сум, не знаючи, чому це відбувається. Фраза «Не знаю, що це може означати» задає тон роздумів та емоційної тривоги.
Настрій: меланхолійний, таємничий, передчуття чогось невідомого. Пейзаж - Рейн, вечірнє сонце, темніє - усе створює атмосферу меланхолії та таємничості.
Художні засоби
Рима та ритм: в оригіналі вірш має риму і метричну побудову, близьку до народної пісні. Прості строфи, з чіткою римою, роблять текст мелодійним і притаманним народному співу.
Повторення і рефрен: фрази на кшталт «Не знаю, що це може означати» задають тон роздумів та емоційної тривоги.
Опис і яскраві епітети: «золоті прикраси блимають», «золотим гребенем» - усе це підкреслює блиск, сяйво, надзвичайність.
Контраст: темне небо, прохолода, тиша Рейну - між цим і блиском золота, красою Лорелеї - різкий контраст, який підсилює драматичність та магнетизм образу.
Символіка
Лорелея як символ - її образ може бути символом спокуси, нездійсненного кохання, пристрасті, що руйнує, або навіть непрозорої долі людини.
Рейн і скеля - ріка символізує нескінченність, потік часу, рух життя; скеля - небезпека, межа між життям і смерттю, межа між реальним і фантастичним.
Світло і золото - золото - матеріал блиску, краси, але й примари. Світло (сонце, блиск) - прекрасне, але й сліпуче, руйнівне, коли від нього відволікаєшся.
Структура та форма
Балада поділена на чотири строфи (або куплети), кожна має однаковий або подібний ритм і кількість рядків. Початок - вступ: сум, емоційний стан героя. Середина - опис краси Лорелеї та її дій (гребінь, спів). Закінчення - драма, загроза для човняра, майже трагічний фінал.
Основна думка
Це твір про природу внутрішнього суму й неясного передчуття лиха. Це застереження: краса і спокуса можуть бути смертельними, відвернутися від реальності - іти на ризик. Також - роздум про невідворотність долі; про те, як людина може бути лише глядачем своєї загибелі, коли потрапляє під чарівний вплив.
Коментарі