«Маленький горбань» С. Черкасенка головні герої

Павлик — маленький український хлопчик, який через свою фізичну ваду мусить притерпіти домагання довколишніх, але залишається дитиною з відкритою душею та з чистими й благородними помислами.

Онук старого шахтаря Антипа — незвична дитина. Павлик був маленьким, худеньким, а на спині в нього виріс великий горб. Хлопчик дуже хотів пограти з хлопцями, але дідусь не пускав його туди, бо знав, якими жорстокими можуть бути малі розбишаки.

Проте дівчатка зовсім не помічали незвичну зовнішність Павлика. Вони любили дивитися в його великі лагідні сині очі, коли хлопчик розповідав їм безліч різних історій та казок.

У степу хлопчик забував про вбогу шахтарську халупу і своє життя каліки. Йому хотілося піднятися високо до жайворонків, щоб разом з маленькими пташками оглядати землю.

Душа хлопчика жила у хворому, скаліченому тілі, але залишалася вона доброю, люблячою. Павлик умів пожаліти і беззахисну тваринку чи птаха, і свого кривдника Захарка.

Захарко — доволі жорстокий хлопчик. Він не пожалів майбутніх пташенят, ледь не скалічив Павлика. Меткого, міцного, здорового Захарка, здавалося, не могли виховати ні штурхани матері, ні ремінець діда Антипа.

Заводій усіх дитячих ігор і бійок Захарко завжди намагався хоч чимось дошкулити Павлику. Він дражнив хлопчика горбанем, знущався з його безпомічності.

Від розправи він міг сховатися у шахті, залізти на високу драбину. Здається, Захарко нікого не боявся, ні на що не зважав.

І яким було здивування діда Антипа і матері Захарка Явдохи, коли діти подружилися. Те, що не могло зробити покарання, зробило добре ставлення хлопчика-каліки Павлика до забіяки Захарка.

Дід Антип — старий шахтар, дідусь Павлика. Він турбується про свого онука, захищає його від жорстокості інших дітей. Дід знає, якими жорстокими можуть бути малі розбишаки, тому не пускає Павлика грати з хлопцями.

Він розуміє особливості свого онука і намагається захистити його від психологічних травм та фізичних ушкоджень.

Дівчатка — подруги Павлика, які зовсім не помічають його фізичну ваду. Вони люблять дивитися в його великі лагідні сині очі, коли хлопчик розповідає їм безліч різних історій та казок.

Дівчатка символізують чисту дитячу дружбу, яка не залежить від зовнішності, а базується на внутрішніх якостях людини.

Тітка Явдоха — мама Захарка. Вона намагається виховати свого сина, але її методи виховання (штурхани та ремінець діда Антипа) не дають бажаного результату.

Вона здивована, коли діти подружилися, адже те, що не змогли зробити покарання, зробило добре ставлення Павлика до її сина.