«Маленький принц»: проблематика казки-притчі
Антуан де Сент-Екзюпері писав «Маленького принца» під час Другої світової війни, тому притча поєднує дитячу поезію з болючими питаннями дорослого світу. У центрі – контраст між чистим серцем дитини та «черствінням» душ дорослих.
Головні проблеми твору
- Людяність vs. байдужість: світ дорослих сповнений жадоби й самотності; дорослі персонажі на планетах втратили сенс життя, зайнявшись безглуздими цифрами чи владою.
- Сенс буття: мандрівка героя доводить, що шлях людини – постійне вдосконалення, пошук гармонії та простих істин.
- Збереження дитячої інтуїції: тільки діти «резонують зі Всесвітом», бачать красу заходів і не соромляться співчуття.
Любов, дружба та відповідальність
Троянда на астероїді показує, що любов вимагає щоденної праці та вірності. Лис нагадує: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили» і «Найголовнішого очима не побачиш». Завдяки цим урокам Маленький принц долає сумніви й повертається до своєї квітки, аби берегти те, що любить.
Проблема дружби розкривається через потребу «приручення»: щоб мати друга, треба відкритися, пройти ритуали близькості, прийняти відповідальність за іншого.
Самотність війни і тема смерті
Мотив смерті з’являється у фіналі: Змія допомагає принцу повернутися додому. Смерть подана як перехід, що повертає героя до тих, кого він полюбив. Так автор наголошує: життя має сенс лише тоді, коли людина залишається вірною своїм почуттям.
Коментарі