"Маруся Богуславка": читати повністю, скорочено

Дума "Маруся Богуславка" — це одна з найвідоміших українських народних пісень, яка розповідає про трагічну історію кохання та жертви. Твір є частиною золотого фонду українського фольклору та входить до шкільної програми.

Повний текст думи

Ой, у полі, у полі, у чистому полі
Там стояла висока могила,
А на тій могилі сиділа дівчина,
Дівчина Маруся Богуславка.
Ой, сиділа вона, та й плакала,
Та й плакала, та й приспівувала:
"Ой, коли б мені, коли б мені
Мого милого побачити!"
Ой, їде козак з поля,
З поля широкого,
А на коні вороному,
А в руках тримає коп'є.
Ой, під'їхав він до дівчини,
До дівчини Марусі Богуславки:
"Ой, чого ти, дівчино, плачеш?
Чого ти, дівчино, сумуєш?"
"Ой, як же мені не плакати,
Як же мені не сумувати,
Коли мій милий на війні,
На війні далекої країни!"
Ой, взяв козак дівчину,
Взяв дівчину за руку,
Посадив на коня вороного,
Повез до свого дому.
Ой, привезли вони до дому,
До дому білого,
А в тому домі сидить мати,
Мати стара, сіда.
"Ой, сину мій, сину мій,
Що ти привіз до дому?
Чи то друзів, чи то ворогів,
Чи то милу дівчину?"
"Ой, мати моя, мати моя,
Я привіз милу дівчину,
Привіз Марусю Богуславку,
Щоб була моєю жінкою!"
Ой, засміялася мати,
Засміялася, засміялася:
"Ой, сину мій, сину мій,
Добре ти зробив, сину мій!"