Історія написання повісті «Маруся» Квітки-Основ'яненка
26 липня 2024 р.•
Повість 'Маруся', написана Григорієм Квіткою-Основ'яненком у 1832 році та опублікована в 1834, стала не просто літературним твором, а маніфестом спроможності української мови передавати найглибші людські почуття. Розглянемо, що надихнуло автора на її створення та яку мету він переслідував.
Головна мета написання
Основною рушійною силою для Квітки-Основ'яненка було бажання довести, що українська мова, яку багато хто з 'освічених' кіл вважав придатною лише для жартів та лайки, здатна до зображення складного, ніжного та зворушливого світу людських емоцій. Він прагнув продемонструвати її багатство та літературний потенціал, звернувшись до жанру сентиментальної повісті.
Джерела, що надихнули автора
Квітка-Основ'яненко черпав натхнення з кількох ключових джерел:
- Реалії українського села: Автор глибоко знав життя та побут селянства XVIII – початку XIX століття, що дозволило йому створити правдиві та живі образи.
- Народна творчість: Повість насичена мотивами українських балад, ліричних та весільних пісень. Фольклорні теми любові, розлуки та трагічної смерті закоханих стали основою сюжету.
- Живі прототипи: Письменник зазначав, що його герої 'писані з натури без будь-якої прикраси', що надає їм психологічної достовірності.
Творчий процес та сприйняття
Автор дуже ретельно працював над текстом, неодноразово переробляв епізоди, шліфував мову, використовуючи зібрані ним прислів'я, приказки та обрядові пісні. Попри побоювання автора щодо можливої критики, повість мала величезний успіх. Вона справила глибоке враження як на простих читачів, так і на передову інтелігенцію, ставши справжнім доказом самодостатності та краси української літературної мови.