«Майстер і Маргарита»: образ Івана Бездомного

На початку роману цей персонаж постає не в кращому образі. Це плечистий, рудуватий молодий чоловік в жованих штанях, чорних тапочках і картатій кепці.

Будучи членом МАССОЛІТа, він написав атеїстичну поему про Ісуса Христа, яка вийшла досить правдоподібною. Замовником поеми був редактор художнього журналу Михайло Олександрович Берліоз, який на самому початку роману загинув під колесами трамвая.

Герой використовує псевдонім Бездомний і протягом усього роману еволюціонує. Якщо спочатку він був нікому не потрібним поетом, який пише на задані теми, то познайомившись з Майстром, він перестає писати вірші і кидає свою «псевдотворчість».

Переглянувши свої погляди на життя, він відмовляється від привілею бути членом письменницької спілки. У цьому вчинку проглядається очевидний зв'язок між Бездомним і послідовником Ієшуа по імені Левій Матвій.

Іван Бездомний проводить деякий час в психіатричній лікарні, так як ніхто не вірить в його історію про «таємничого іноземця» - професора чорної магії.

Це перебування в лікарні стає для нього періодом роздумів і переосмислення життя. Тут він зустрічає Майстра, який стає його учителем і наставником.

Надалі він стає важливим вченим-істориком. Це перетворення символізує духовне оновлення персонажа, його відмову від поверхневих ідеологічних догм.

Як професор Інституту історії та філософії, він займається серйозною науковою діяльністю, що контрастує з його попередньою роботою як пропагандистського поета.

Образ Івана Бездомного символізує можливість духовного переродження людини. Він показує, як людина може відмовитися від хибних ідеологій і знайти справжню правду.

Його еволюція від поверхневого поета до глибокого вченого відображає шлях духовного зростання, який можливий для кожної людини, яка готова до самопізнання.