Джордж Гордон Байрон «Мазепа»: аналіз поеми
17 січня 2025 р.•
Поема «Мазепа» англійського поета Джорджа Гордона Байрона, написана у 1819 році, заснована на легенді про Івана Мазепу, пізніше гетьмана України. Байрон використовує легенду для широкої художньої метафори про витривалість і подолання страждання, показуючи, що людина може вижити в умовах фізичного і морального приниження.
Сюжет та структура
Поема має рамковий вступ: після поразки шведів у Полтавській битві Байрон вставляє сцену, де гетьман Мазепа і король Карл XII у втечі, дорогою спочивають. Саме там король захоплюється кінським вмінням Мазепи, й той розповідає, як його навчило жорстоке випробування.
Далі нарація переходить у першу особу - Мазепа описує юність, інтрижку з графинею, покарання та мандрівку на дикому коні через степи - з болем, спрагою, холодом, з майже примниканням смерті.
Закінчується поема сценами визволення: Мазепу знаходять козаки, лікують, і він відроджується - психологічно і фізично.
Тема та ідея
Тема: витривалість і подолання страждання, сутність пристрасті і мрії межі, природа і судба (fate), ідентичність і становлення лідера, історичний і політичний контекст.
Ідея: людина може вижити в умовах фізичного і морального приниження; як суворі обставини можуть змінити людину. Мазепа фізично знищений, але не зломлений духом. Пристрасть до кохання спрацьовує як рушій подій - вона призводить до катастрофи, але також є елементом формування героя.
Символи та мотиви
Дика природа - степ, коні, зима, ріки, вовки: стає середовищем краху і одночасно очищення. Герой відчуває себе як елемент стихії, майже позбавлений контролю - але саме цей досвід веде до трансформації.
Коні та дикість: кінь як символ дикості, непідвладності, стихії, які приречують героя, але й дають можливість проявити характер. Так само степ і природа - не лише місце дії, а психологічний простір.
Роль метаморфози: тіло і свідомість Мазепи змінюються: від приниження й болю через межу смерті - до оновлення та сили. Страждання стає ініціацією.
Художні засоби
Мова та візуальні образи: Байрон використовує жорсткі, емоційно і сенсорно насичені описи: шкіра, холод, страждання, крики природи. Вони занурюють читача у страждання і зверхність.
Історичний і політичний контекст: Байрон звертається до подій Великої Північної війни, поразки під Полтавою (1709), і відходу Карла XII. Поема має політичний відтінок: боротьба, поразка, вигнання, зміна влади - усе це позначається на особистісному рівні.
Образ героя
Мазепа - представник романтичного героя в екстремальних ситуаціях, але не ідеалізований; Байрон демонструє його слабкості, страх і біль. Мазепа, пройшовши через страждання і самокатастрофу, у кінці стає людиною влади - гетьманом. Його історія - не лише про фізичну вістину, але й про те, як особа формується через випробування.
Основна думка
Поема «Мазепа» - це більше ніж оповідь про любов і покарання; це історія про людину, змушену зіткнутися з абсурдом і жорстокістю єства, проте здатну піднятися над ними. Байрон порушує питання стосовно пристрасті, свободи, сили характеру, ролі випробувань у формуванні людської сутності. У поєднанні з потужними образами природи вона створює враження, що страждання - це не лише біль, а й шлях до трансформації.
Коментарі